20 (7) березня, П’ятниця. + Свв. свщмчч., єпископів Херсонських: Василія, Єфрема, Капитона Євгенія, Етерія й ін.
Апостол 1 Кор. 1, 18-24
18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23 ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24 а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість.
Євангеліє Йо. 3, 13-17
13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. 16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 7-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й – Октоїха, 2-й і 3-й – Тріоді. Пс. 50 і канон. На 5-ій, 8-ій, та 9-ій – канон свщмчч. та два Тріоді. На інших – тільки канон свщмчч. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідал. свщмчч., по 6-ій – конд.-ікос свщмчч. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава” а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 18. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 2 Тріоді та 4 Октоїха, 4 прп., Сл.: прп., І нині: догмат 7-го гласу. Прокімен: “О Пастирю Ізраїля”, читання: Бт. 12, 1-8; другий прокімен: “Ликуйте Богові”, читання: Прип. 14, 15 –26. Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів. Відпуст великий з помин. усього тижня і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням
П’ятниця 4-го тижня Велмкого Посту
Бут. 12, 1–3: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу».
Святе Писання сьогодні вказує нам на цей фундамент, початок віри Авраама, який повністю ввіряє себе Богові, залишає звичне життя у пошуку обітованої землі. Ми знаємо, що довіра Авраама до Бога була виправданою, як й інших людей віри, про яких читаємо в Старому і Новому Завітах. Наскільки в нашому житті ми потребуємо цієї довіри до Бога!
Іноді нам настільки добре жити в нашому звичному середовищі, серед друзів, родичів, знайомих. Тому коли Бог нас кличе до чогось більшого та іншого, постає питання, чи ми довіряємо йому настільки, щоб піти за ним і переконатися, що Його обітниці справдяться.
Що це значить іти за Ним? Завжди бути відкритим на Нього, на Його дію в нашому житті, на те, що він хоче нам дати. Потрібно мати відкритими очі до того, що Бог нам дає, і вуха, до того, що Він каже, і щирі серця, щоб це прийняти і вміти подякувати Богові. І щоб це не було, навіть якщо для цього треба від чогось відмовитися, воно однозначно для нашого спасіння і освячення. Тож будьмо відкриті на Божий провід, довіряймо Богові, як довіряв Авраам.