13 (28) березень, П’ятниця.
+ Прп. ісп. Василія, спосника Прокопового.
Апостол 1 Кор. 1, 18-24
18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23 ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24 а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість.
Євангеліє Йо. 3, 13-17
13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. 16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 6-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й – Октоїха, 2-й і 3-й – Тріоді. Пс. 50 і канон. На 5-ій, 8-ій, та 9-ій – канон прп. та два Тріоді. На інших – тільки канон прп. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідал. прп., по 6-ій – конд.-ікос прп. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава” а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 18. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 2 Тріоді, 4 Октоїха і 4 прп., Сл.: прп., І нині: богород. догмат 6-го гласу. Прокімен: “Подай нам поміч”, читання: Бт. 8, 4 – 21; другий прокімен: “Вислухай Боже”, читання: Прип. 10, 31-32, 11, 1-12. Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням
Бут. 8, 4–21: «Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику».
Бачимо з сьогоднішнього уривку, що після того, як води потопу спадають, і Ной виходить на землю зі своєю родиною і всіма звір’ями, птахами, плазунами, то молиться до Бога молитвою подяки, приносить жертву за своє спасіння. Задумаймось сьогодні, наскільки нам ще потрібно вчитися в нашому житті, щоб вміти так дякувати Богові: щиро і вчасно!
Ми часто маємо претензії до людей, а коли мали би відвагу, то висували б претензії до Бога. Але так само часто ми не можемо побачити та усвідомити, як багато різних дібр, скільки всього Бог нам дарував, скільки є того, що нам допомагає, що нас збагачує, що підтримує наше життя!
Важливо зупинятися, щоб придивлятись до життя, вміти побачити, чим Господь нас обдарував, і вміти за все це Йому дякувати!