19 (6) лютого, Четвер, Відання Стрітення
+ Прп. Вукола, єп. Смирнського.
Св. свщмч. Сілвана, єп. Ємеського, і тих, що з ним.
Апостол Юда 78 зач.; 1, 11-25.
11 Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули. 12 Вони -підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням; 13 люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки. 14 Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, 15 щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні.» 16 Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи. 17 Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18 які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних.» 19 Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу. 20 Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, 21 бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 22 Тих, що вагаються, старайтеся переконати; 23 інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом. 24 Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості, 25 єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь.
Євангеліє Лк. 110 зач.; 23, 1-34. 44-56.
1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата. 2 І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-Цар.” 3 Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.” 4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.” 5 Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.” 6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин; 7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі. 8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо. 9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. 10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили. 11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. 12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували. 13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, 14 Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. 15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. 16 Тож я його покараю і відпущу.” 17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника. 18 Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!” 19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю. 20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову. 21 Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!” 22 І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.” 23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг. 24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою. 25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще. 26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. 27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. 28 Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! 29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. 30 Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас! 31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” 32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. 33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34 Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. 46 Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа. 47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.” 48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. 49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це. 50 І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна, 51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; 52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. 53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. 54 День цей був п’ятниця, і вже заходила субота. 55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. 56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
Утреня: на „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава, І нині: знову раз. Катизми чергові з сідальними свята і відразу псалом 50 та канон. Канон свята і тріоді. По 3-ій пісні – сідальний тріоді. По 6-ій – кондак-ікос свята. По 9-ій – світильний свята. На 9-ій пісні співаємо „Чеснішу”. Хвалитні стихири свята – 4, Слава, І нині: свята. Мале славослов’я. Стиховня тріоді. Сл., І нині: свята. Тропар свята. Відпуст великий з поминанням свята.
Часи: на всіх часах – тропар і кондак свята.
Літургія: тропар і кондак свята. Прокімен, алилуя, причасний – свята. Ап. – Юда 78 зач.; 1, 11-25. Єв. – Лк. 110 зач.; 23, 1-34. 44-56. Замість „Достойно” – задостойник свята.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прп., Сл.: прп., І нині: богород. за гласом Сл. Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: співаємо 3 тропарі з поклонами, а “Під Твою милість” без поклону. “Господи, помилуй” (40) й інше, як у часослові. На останньому Трисвятому і “Нехай буде імя Господнє” три малі поклони, а на молитві св. Єфрема – 16 поклони (3 великі, 12 малих і знову один великий). Відпуст середній з поминанням дня і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер сиропусного тижня
Євангеліє
Лк. 23, 1–34, 44–56
«І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніше бо ворогували»
Бачимо у сьогоднішньому Євангелії унікальну річ: як Христова присутність змінює життя людей і стосунки поміж ними. Двоє людей, які були далекими від Бога і не шукали за Його посередництвом змін у своєму житті, від короткотривалої присутності Христа поміж ними «стали приятелями».
Поки Христа водили від Ірода до Пилата, оскільки Пилат не мав бажання віддавати Його на страту, а Ірод не мав права цього зробити, бо карати на смерть було дозволено лише римській владі, минуло небагато часу. Але вороги стають приятелями.
Сам Ісус терпить і страждає від них, а зрештою – вони віддають Його на смерть, однак сама присутність Христа-Бога приносить порозуміння між Іродом і Пилатом і показує нам, що Бог діє завжди і повсякчас.Так і наше покликання – не зважати, які обставини є навколо нас, трудні чи легкі для нас, але у всі ситуації приносити Бога.
Апостол
Юди 1, 11–25
«Тих, що вагаються, старайтеся переконати, інших рятуйте,… до інших майте повне страху милосердя»
Бог, який є любов’ю шукає що б в різний спосіб спасти кожну людину. Він завжди діє в нашому житті. Ніколи не перестає діяти. Посилає нам тих чи інших людей, створює ті чи інші ситуації, дає почути ті чи інші фрази, читати ті чи інші книги. І так само ми в своїй поставі до інших людей завжди є для когось або спасінням від Бога, або ж джерелом якоїсь проблеми.
Ніколи на комусь не ставмо хрест. Стараймось завжди в якийсь спосіб до людини промовляти, потягати до Бога. Якщо не можемо щось зробити зовні, то молитися за неї ніколи не можемо перестати. Маймо ті почуття, що були в Христі Ісусі! І як Бог хоче спасіння кожної людини, так само і ми прагнім вічного життя для кожної людської особи.
+Венедикт