13 (31) лютого, п’ятниця. + Свв. чудотворців і безсрібників Кира та Йоана.
Апостол 2 Йо. 75 зач.; 1, 1-13.
1 Старший – вибраній пані та її дітям, що їх я люблю у правді і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2 задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами. 3 Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові. 4 Я зрадів вельми, що знайшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. 5 І тепер прошу тебе, пані, не щоб я нову заповідь тобі писав, а ту, що маємо від початку: любімо одні одних! 6 Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. А заповідь ця, як ви то чули від початку: щоб ви в любові жили. 7 Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист. 8 Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду. 9 Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має. 10 Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11 Бо хто його вітає, той бере участь у його лихих вчинках. 12 Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюсь прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна. 13 Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.
Євангеліє Мр. 68 зач.; 15, 22, 25, 33-41.
22 І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, 25 Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його. 33 А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. 34 О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: Елої, Елої, лама савахтані? – що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене? 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе! 36 Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його! 37 А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. 38 Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39 Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий. 40 Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41 що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
(Сьогодні співаємо службу передсвяття Стрітення).
Утреня: по “Бог Господь”: тропар передсв. (2), Сл.: безср., І нині: передсв. Катизми черг., сідальні передсв. Пс. 50. Канон передсв. і безср. По 9-ій – світильний безср., Сл., І нині: передсв. Стиховня передсв. По “Отче наш”: тропар безср., Сл., І нині: тропар передсв.
Часи: на всіх тропар передсв.; на 3 та 9 – Сл.: безср. Кондаки: 1 та 6 – передсв.; 3 та 9 – безср.
Літургія: тропар передсвяття, Сл., І нині: кондак передсв. Все інше – дня. Ап. – 2 Йо. 75 зач.; 1, 1-13. Єв. – Мр. 68 зач.; 15, 22, 25, 33-41.
Вечірня: мирна єктенія за усопших. Катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 мученич. Октоїха, 3 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 6 гл. Алилуя на 8 глас зі стихами. Стиховня Октоїха, Сл.: Тріоді, І нині: Тріоді. По “Отче наш”: тропар, глас 8 «Глибиною мудрості», Сл., І нині: «Тебе і стіну і пристанище маємо». Відпуст за усопших, а відтак виголос: «В блаженнім успенні» та «Вічная пам’ять».
Розважання мої
“Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?”
Як часто ми так само говоримо, коли у нас появляються якісь проблеми чи випробовування. Ми гадаємо, що Бог про нас забув, не роздумуючи, чому ми опинилися в такому становищі.
А може це ми про Бога забуваємо, відвертаємося від Нього, від Його благодаті? А потім нарікаємо, що Він про нас забув…
Наступного разу, коли будемо так говорити чи роздумувати – згадаймо про Ісуса – коли він про це говорив. Порівняймо, що відчував Син Божий помираючи на хресті і що відчуваємо ми. Чи співрозмірні наші проблеми?
Ісус знав, що має пройти через це страшне місце – місце смерті, щоб нам показати дорогу до життя вічного. Тільки вибраним і святим вдається перейти від життя до життя без страху смерті. А що робити іншим, нам з вами?
Саме тому Ісус і показав на собі – як маємо приймати смерть, смерть свого тіла, щоб звільнити свою душу до життя вічного. І саме по тому, про що ми будемо думати в останню мить свого життя ми і виберемо собі дорогу – до життя вічного чи Суду Божого.
Бо хто живе з Богом, виконує Його заповіді, завжди думає про Нього – той і в останню мить життя думатиме, що йде до Нього – свого Отця небесного. Син не йде на суд, коли йде до свого батька додому. Тому і ми, коли будемо помирати, повинні знати, що повертаємося додому, до свого Отця. Тому і на суд не попадемо.
Згадаймо, що сказав Ісус одному з розбійників, що висів разом з ним, та покаявся в останню хвилину. “Ще сьогодні будеш зо мною в раю”. Ця людина з Ісусом пішла до раю, уникнувши суду.
Якщо ж ми не живемо з Богом – то наші останні думки будуть далекі від Бога. І наша душа не знатиме, куди їй іти – і йтиме на Суд Божий. Тоді і буде пораховано усі наші добрі і погані справи…
Тому завжди думаймо про Бога, виконуймо Його заповіді. І в останню хвилину свого життя – будемо з Ісусом. І перейдемо від життя до життя уникнувши Суду.