7 (25) лютого, субота. + Св. Григорія Богослова, архиєп. Царгородського.
Апостол 2 Тим. 295 зач.; 3, 1-9.
1 Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи, 2 бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, 3 без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, 4 зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж боголюбні, 5 – мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися. І тих цурайся! 6 Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять жіноцтво, обтяжене гріхами, яке дається на повіддя різним пристрастям, 7 навчається ніби ввесь час, а ніколи дійти не може до зрозуміння правди. 8 Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, – люди зіпсованого розуму та невипробувані у вірі. 9 Але вони не підуть далі, бо їхнє безумство всім стане явним, як і отих було.
Апостол 1 Кор. 151 зач.; 12, 7 – 11.
7 Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. 8 Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; 9 іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; 10 іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов. 11 А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче
Євангеліє Лк. 103 зач.; 20, 45-21, 4.
45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників, 46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; 47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду – вони приймуть строгіше осудження.”
1 Підвівши очі, Ісус побачив, як заможні кидали свої дари до скарбнички. 2 Побачив він також і вдову убогу, що кидала туди дві лепти, 3 і сказав: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. 4 Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала.”
Євангеліє Йо. 36 зач.; 10, 9 – 16.
9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! 10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11 Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13 Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14 Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
Утреня: по “Бог Господь”: тропар св. (2), Сл., І нині: богород. з неділ. за гласом тропаря св. Катизми черг., сідал. св. Полієлей з Величанням, сідал. св. Степенна “Від юності моєї”. Прокімен св., Єв. – Йо. 35 зач.; 10, 1-9., стихира св. Канон Богородиці (“Немокрими ногами” або “Море перейшовши”) та св. Катавасія “Сушу” (зі Стрітення). По 9-ій – світил. св. На Хвалитних 4 стихири св., Сл.: св., І нині: богород., за гласом «Слава». По вел. славослов’ї – тропар св., Сл., І нині: богород. з неділ. за гласом тропаря св. Відпуст великий, як на Вечірні.
Часи: на всіх тропар і кондак св.
Літургія: все св. Ап. і Єв. дня і св. Ряд.: Ап. – 2 Тим. 295 зач.; 3, 1-9. Єв. – Лк. 103 зач.; 20, 45-21, 4. Св. – Ап. – 1 Кор. 151 зач.; 12, 7 – 11. Єв. – Йо. 36 зач.; 10, 9 – 16.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 воскрес. і 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 2-го гласу. Стиховня воскрес., Слава: Тріоді, І нині: богород. з неділ. стиховні за гласом Слава. По “Отче наш”: тр. неділ., Сл., І нині: його богород. Відпуст великий з помин. неділі і св.
Розважання мої.
“Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!”
Цими словами Ісус дав зрозуміти, що вибраним народом уже є не тільки народ Ізраїля, а усі хто слухає Боже слово і зберігає його.
Не потрібно перейматися тим, що є багато різних Церков, а не одна єдина.
Багато церков – це багато кошар. Пастир же один. Всі церкви, які визнають Ісуса Христа за свого Пастира – є відносять себе до одного стада – одної Церкви.
Чому ж церков багато? На це є різні причини. І соціальні, і політичні, і культурні і т.д. Є різні обряди, традиції, переконання. Бог же один.
І немає значення якою дорогою ми йдемо до Бога. Головне – чи йдемо до Нього чи блукаємо манівцями. Чи беремо приклад з праведників чи уподобимося як ті “самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж боголюбні”?
“Кожному дається виявлення Духа на спільну користь … і розподілює кожному, як він хоче.” От тільки збережемо і примножемо свої таланти чи закопаємо в землю їх. Кожному з нас дано розум і волю. І ми самі вибираємо свою дорогу. До царства Божого чи …