5 (23) лютого, четвер. + Св. свщмч. Климента, єп. Анкирського. Св. мч. Агатангела.

Апостол 1 Йо. 1,8-2,6.

8 Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. 9 Якже ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. 10 Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.

1 Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. 2 Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу. 3 З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо. 4 Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. 5 А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому. 6 Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився.

Євангеліє Мр. 62 зач.; 13, 31-14, 2

31 Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. 32 Про день же той чи годину – ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець. 33 Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. 34 Як чоловік, що, від’їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, 35 – пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, – ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, 36 – щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37 А що вам кажу, – кажу всім: Чувайте!

1 Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, 2 але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

Утреня: по „Бог Господь”: тропар свщмч., двічі, Слава: мч., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря мч. і за днем тижня. Катизми чергові і сідальний октоїха. Псалом 50. Канонів 3: перший октоїха, другий свщмч. і третій мч. По 9-ій – світильний з октоїха, також світильний свщмч., Слава: світильний мч., І нині: богородичний світильного мч. Стиховня – вся октоїха. Тропар свщмч., Слава: мч., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря мч. і за днем тижня, що на кінці утрені.

Часи: Тропарі і кондаки: на 1-му – дня тижня, на 3-му – свщмч., на 6-му – храму, на 9-му – мч.

Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Йо. 69 зач.; 1 Йо. 1,8-2,6. Єв. – Мр. 62 зач.; 13, 31-14, 2.

Вечірня: катизма чергова. На «Господи, візвав я» 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прп., Сл.: прп., І нині: хрестобогород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По «Отче наш»: тропар прп., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.

Розважання мої.

“Про день же той чи годину – ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець.”

Цей уривок євангелія заставляє задуматися про природу Бога.

Бог не є таким, яким ми Його знаємо!!! Але ми знаємо про Бога стільки, скільки Він про Себе нам об’явив.

Об’явив нам про Себе через пророків і апостолів (які говорили під впливом Святого Духа) та Воплоченням Своїм назвавши Себе Ісусом Христом.

Бог є один, але оскільки Він Всюдисущий – то і діяння Його по різному для нас проявляються.

Нам Він об’явився як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. Але вся ЇХ сутність (Сина і Святого Духа) походить від Отця. Тому і говорить Ісус “Я в Отці і Отець в Мені” та “ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець.” А також мусів Син піти до Отця, щоб Отець Зіслав Духа Святого на Апостолів.

Оскільки Ісус Христос – це Воплочене Слово Бога Отця, яке прийшло на землю зі Святим Духом, то зійшовши вдруге на святих Апостолів по суті Ісус Христос назавжди поселився серед людей.

Тому Його Церква і існуватиме до кінця світу і пекельні ворота її не зламають, бо Його Церква є другим пришестям Ісуса Христа на землі, а Він подолав Смерть і сотворив своє Царство на землі і царюватиме в ньому до кінця днів.