21 (8) січня, Середа. + Прп. Георгія Хозевіта. Прп. Домніки. Еміліяна ісп.

Апостол Як. 50 зач.; 1, 1-18.

1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; –
8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
10 а багатий – пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, – породжує смерть.
16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Євангеліє Мр. 44 зач.; 10,11-16.

11 А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, – чужоложить.
13 І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.
14 Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
15 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, – не ввійде до нього.
16 І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх. 

Утреня: по “Бог Господь” тропар свята і прпп. Сл.: ісп., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Канон свята, прпп. і ісп. По 9-ій пісні – світильний прпп., Сл.: ісп., І нині: свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар прпп., Сл.: ісп., І нині: тропар свята. Відпуст середній з помин свята, прпп. і ісп.

Часи: на всіх тропар свята Сл.: на 3 – прпп., на 9 – ісп.; Кондаки: на 1 і 6 – свята; на 3 – прпп.; на 9 – ісп.

Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята. Тропар свята, Сл., І нині: конд. свята; прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Як. 50 зач.; 1, 1-18. Єв. – Мр. 44 зач.; 10,11-16. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з приспівом. Відпуст з помин. свята, прпп. й ісп.

Вечірня: катизма рядова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 мч., Сл.: мч., І нині: свята. Стиховня свята, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свята і мч.

Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом

Євангеліє

Мр. 12, 28–37

«Будеш любити ближнього твого, як себе самого».

У християнському житті ми часто звертаємо увагу на любов до ближнього, говоримо про те, що кожну людину нам посилає Бог, що кожну людину ми маємо обдаровувати любов’ю, що кожну людину маємо зустрічати немовби самого Бога… І це є правда. Так мало би бути у нашому житті. Але сьогодні в Євангелії Господь каже нам дуже важливу істину: можливість любити ближнього приходить тоді, коли людина навчиться любити саму себе.

Що значить любити себе? Це не ставити себе в центрі, як когось особливого, така поведінка, радше, свідчить про егоцентризм. Любити себе – значить, найперше, прийняти себе як дар Господній, те, ким я є, зі всіма своїми талантами, зі своїми плюсами, мінусами, позитивностями, вадами – це є я. Таким мене створив Господь. Коли ми навчимося бачити за своєю особою Бога, який дав мені буття, навчимося вміти приймати себе, то почнемо в собі відкривати ті чи інші риси, про ячкі не замислювались і сприймали, як належне. А тоді за тими рисами будемо відкривати Бога. І лише тоді ми зможемо любити іншу особу, розуміючи, що її теж створив Бог і в Його очах вона не менш цінна, ніж я. А якщо я  зумію прийняти себе таким, як мене створив Господь і побачити за своїм буттям Бога і його волю,  тоді лише я стану спроможний прийняти і полюбити інших.

Апостол

1Пт. 4,1–11

«Насамперед майте велику любов один до одного»

Бачимо у своїх стосунках до інших, як часто ми нарікаємо, що нам приділяють мало уваги, часу, що до нас нікому не має справи, що ми самотні, що нас залишили, іншими словами просто скаржимось, що нас не люблять.

У Євангелії ми ніде не зустрінемо, що християни мають вимагати від когось любові, навпаки,  Господь каже, щоб ми найперше любили інших. І саме тоді діятиме ефект бумеранга: коли будемо обдаровувати інших любов’ю, вони будуть в цій любові розцвітати і так само дарувати свою любов нам.

Спробуймо дати іншим те, чого прагнемо самі. А даючи любов, ніколи не помилимось. Любов –це те, чого прагнуть усі люди!

+Венедикт