Неділя 26 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Еф.5, 9–19
9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве.
10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається.
11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте,
12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати.
13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом.
14 Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”
15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі,
16 використовуючи час, бо дні лихі.
17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля.
18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом.
19 Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа
Роздуми владики Венедикта:Еф.5, 9–19 «Шукайте пильно того, що Господові подобається»
Дуже рідко в нашому житті ми прагнемо шукати того, що Бог хоче від нас, в тій чи іншій ситуації. Як правило, ми керуємось своїми мотиваціями, бажаннями, думками. Дуже часто опісля до нас приходить розуміння, що багато наших рішень, часто дуже важливих, ми ухвалювали унаслідок емоцій, поспіхом. Тоді ми багато шкодуємо, що не просили в Бога мудрості, не шукали Божої волі в цій ситуації.
Знаємо, що Бог є любов, отже Його волею завжди буде розв’язати кожну ситуацію наскільки це можливо в любові. Божа воля – найкраще, чого Бог може побажати для нас. Тому коли шукаємо Божої волі, то шукаємо найкращого добра для кожного з нас.
Завжди вслухаймося до голосу свого сумління, вдивляймося в обставини, які є навколо нас. Вміймо побачити, що за тим всім стоїть Господь. Вміймо в тому всьому відчитувати Божу волю, що Бог хоче промовити до мене через слова молитви, Євангеліє, через проповіді священика, а навіть через вчинки інших осіб. Вслухаймося, вдивляймося, будьмо відкриті на Божу волю, а Бог завжди буде її вказувати і являти!
Євангеліє дня. Лк.12,16–21
16 І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно.
17 І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!
18 І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток
19 та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!
20 А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?
21 Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”
Роздуми Венедикта:Лк.12,16–21 «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»
Людина постійно чогось прагне, чогось досягає, постійно щось планує. У кожного свої межі бажаного, цілком інакше розуміння скарбу, але що б там не було, коли помремо, всі свої матеріальні здобутки мусимо лишити тут, бо ми як нагі прийшли на цю землю, так нагі й підемо з неї.
Тому маємо здобувати собі скарби, що ведуть до Неба, відтак у кожну хвилю нашого життя вміймо докладати своїх зусиль, щоб робити добро. Бо коли робимо добро іншим – допомагаємо потребуючим, годуємо голодних, вдягаємо нужденних – то ми не їм жертвуємо свої гроші, час та милосердя, а немовби вкладаємо в небесний банк, у якому, коли помремо, будемо мати добрі відсотки.
Отож подумаймо, куди нам вигідніше вкласти найцінніше, що у нас є, – наше життя, або в те земне, що і так залишимо, або в небесні справи, з яких будемо мати добрі відсотки в часі нашої зустрічі з Богом!