Четвер 26 тижня після П’ятдесятниці
+ ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
Апостол свята Євр. 9, 1-7
1 Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.
2 Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».
3 За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,
4 із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.
5 А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.
6 І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,
7 в другий – раз на рік – лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.
Апостол дня. 1 Тим. 3, 1–13
1 Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, – бажає доброї справи.
2 Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати,
3 не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом;
4 щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, –
5 бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? –
6 не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд.
7 Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах.
8 Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові;
9 щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні.
10 Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні.
11 Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому.
12 Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом,
13 бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.
Роздуми владики Венедикта:1 Тим. 3, 1–13 «Ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса»
Коли ми задумаємось над своєю святістю, то найчастіше можемо мати переконання, що треба здійснити якісь особливі подвиги, поїхати на місії, загинути мученицькою смертю, а цілковито не замислюємося, що саме наші обов’язки – це місце нашого спасіння, що саме через наші обов’язки Бог нас провадить до себе.
Ті обов’язки, які я маю, Бог дав конкретно мені, щоб виконуючи їх, я спасся чи спаслася. Можна сказати, що це той знак, який нагадує мені про моє спасіння, про мою дорогу до святості: наскільки добре я виконую обов’язки.
Апостол сьогодні згадує про єпископів, дияконів, кожний з яких покликаний Богом до конкретних обов’язків – особистого подвигу їх виконувати. Немає покликань більших чи менших. Кожне покликання однаково вартісне для Бога, тому що саме Він покликав і поставив кожного на своє. Бог хоче, щоб ми були саме на цих місцях, які він передбачив для нас, і саме там ми освятимось і спасемось!
Євангеліє свята Лк. 10:38-42,11:27-28
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату.
39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.
40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.”
41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,
42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”
27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”
28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Євангеліє дня. Лк.16, 1–9
1 І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
2 Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
3 І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.
4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?
6 Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят.
7 Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
9 І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Роздуми Венедикта:Лк.16, 1–9 «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро».
На перший погляд, може виглядати незрозумілим, як це: цей чоловік чинить нечесно, дурить свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад, як того, хто вміє робити добро.
Нечесний управитель, хоч і перестрашений тим, що його чекає, вміє зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є обставин і ситуацій в нашому житті, де б ми могли зробити добро, вчинити щось добре чи сказати, чи хоча б побажати в своєму серці комусь добра, чи хоч би поглядом добрим обдарувати іншу людину!
Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації в нашому житті, але погляньмо – скільки впродовж дня ми могли би робити доброго! А скільки впродовж місця, року? Пам’ятаймо, що у кожній ситуації ми можемо щось зробити доброго з тими силами і можливостями, які маємо!