Молитви до Юди Тадея

Євангеліє 27.10.14

Понеділок 21 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня. Фл. 4, 10–23

10 Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, – ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11 Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12 Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13 Я можу все в тому, хто укріплює мене. 14 Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі. 15 І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16 бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17 Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18 Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, – пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19 За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь. 21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22 Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому. 23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.

Роздуми владики Венедикта: Фл. 4, 10–23 «…бо я навчився задовольнятись тим, що маю»

Не просто для будь-кого з нас повірити і прийняти, що те, що я маю, це те найкраще, чого я потребую у цей момент свого життя. Однак якщо я вірю у те, що Бог любить мене і дбає про мене, то з цього випливає – що Він дає те, що для мене найкраще. Коли б ми так розуміли наше життя, то могли б завжди почуватися щасливими. Хоч така  свідомість буває дуже рідко в нашому житті. Ми живемо, або в минулому, так ми тоді щось мали, але не цінували в той момент цього. Або живемо майбутнім, де мріємо що щось і колись будемо мати, але й цього не будемо цінувати, якщо не цінуємо теперішнього.

Що б в житті не ставалося: чи приємне чи сумне, чи радісне чи гірке, чи біднота чи прибуток, вміймо за все дякувати Богу. Вміймо тим, що Бог посилає. Бо саме це є те, що мені найбільше потрібне в моєму житті, вміймо цінувати чи вбогість чи багатство і за все дякувати.

Євангеліє дня. Лк.7, 36-50

36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку 38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. 39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! 40 Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. 41 “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” 43 Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” 44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. 45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. 46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. 47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” 48 Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” 49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? 50 До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”

Роздуми Венедикта: Лк.7, 36-50 «Віра твоя спасла тебе; йди в мирі!»

Так, як потопельника рятує якийсь засіб, до прикладу дерево, що допомагає йому триматися на воді, так і в складних обставинах повсякденного життя нас може спасати наша віра в Господа, довіра до Нього.

Бачимо це на прикладі блудниці, яка жила грішним і публічним життя, проте у величезному почутті й благоговінні від усвідомлення того, хто є перед нею, всім своїм виразом любові до Господа вона отримала прощення. Її не розуміли, осуджували, але вона мала віру.

Отож і ми не шукаймо завжди розуміння, прийняття чи підтримки інших осіб, але завжди вдивляймося в Господа, бо саме Він може нас преображувати, освячувати і спасати.

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Написати коментар: "Євангеліє 27.10.14"

nlpnamibia.com lvovnet.ru

Хмара тегів