Молитви до Юди Тадея

Євангеліє 20.12.14

Субота 28 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня. Еф. 1, 16–23

16 не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах,
17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати;
18 щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,
19 і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,
20 яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,
21 вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.
22 І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,
23 яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

Роздуми владики Венедикта:Еф. 1, 16–23 «Щоб Він просвітив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе»

Апостол молиться за ефесян, бо його людських слів було замало, потрібна була Божа благодать, яка б змінювала людські душі, ситуації та помисли. У жодній справі, жодній проблемі чи стосунках з іншими ніколи не буде достатньо нашої сили, бо людські можливості обмежені.

Але те, чого не може людина, під силу Богові. Однак, знаємо, що Бог завжди чекає нашої згоди. На відміну від ворога людини, диявола, який намагається влізти всупереч людського бажання, Бог нас завжди трактує як вільних робити вибір.

Молімося і просімо Бога, щоб Він нас просвітив, щоб інших просвітив, щоб і ми і наші ближні зрозуміли, до чого ми покликані. Бо саме ця співпраця прагнення та готовності нашого духа і Божої благодаті дає плоди і у нашому житті, і у житті інших.

Євангеліє дня. Лк.12, 32–40

32 Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство.
33 Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.
35 Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.
36 Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.
37 Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.
38 І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони.
39 Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі.
40 І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.” 

Роздуми Венедикта:Лк.12, 32–40 «Не бійсь, маленьке стадо»

У Святому Письмі часто зустрічаємо заклик не боятися! Бог добре знає людську природу, саме тому підбадьорює нас і запевняє, що нам не варто боятися.

Погодьмось, що ми боїмося з одної причини, – бо не маємо достатньо віри в те, що Господь є над нами, що Він чуває над нашим життям, клопочеться про нас, дбає про нас, повсякчасно пам’ятає про нас.

Якби ми серйозно задумувались над тим, що промовляємо в молитві «Отче Наш», визнаючи, що саме Бог є нашим Батьком, Який завжди якнайкраще турбується про наше життя, то той страх не мав би місця в нас.

Кожен наш страх показує, наскільки в нас мала довіра до Бога, наскільки ми не уповаємо на Господа. І, виглядає, що часто цей страх цілком логічний. Бо як можемо довіряти тому, кого не знаємо, навіть якщо це Всемогутній Бог.

Отож, найперше мусимо пізнати свого Творця, зрозуміти, що Він – люблячий Батько, наблизитись до Нього, і що більше будемо закорінюватися у довірі до Бога, то більше будемо сповнюватись миром, спокоєм і радістю!

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Написати коментар: "Євангеліє 20.12.14"

nlpnamibia.com lvovnet.ru

Хмара тегів