Молитви до Юди Тадея

Євангеліє 2.12.14

Вівторок 26 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня.1 Тим. 1, 8–14

8 А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом,
9 відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців,
10 розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню,
11 згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було.
12 Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу;
13 мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві.
14 Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.

Роздуми владики Венедикта:1 Тим. 1, 8–14 «Бо Він визнав мене вірним, поставивши на службу»

Бачимо, що Апостол Павло добре усвідомлює, що він був гонителем християн, однак отримав від Бога особливе завдання. Він дуже гарно каже про це своє покликання: поставив мене на службу. Павло усвідомлював, що його завдання в цьому світі, це служіння іншим.

Не завжди просто нам мати розуміння, свідомість, переконання, що там, де ми є, при тих чи інших обов’язках чи справах – це є місце, де Бог поставив нас на службу. Ми завжди мріємо, про зміну обставин, зміну людей. Нам не віриться, що це місце, на якому ми стоїмо, ці обов’язки, які ми маємо – це місце, де ми маємо служити Господеві. Пригляньмося до нашого життя. Повірмо, що місце, обставини, те, де Бог мене поставив, що я роблю – це місце, де Бог хоче мене бачити, Бог мене поставив на це місце, щоб я служив Йому і служив людям, яких Він мені посилає.

Євангеліє дня.Лк.14, 25–35

25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
26 “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем.
28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
29. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
34 Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?
35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”

Роздуми Венедикта:Лк.14, 25–35  «Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?»

Бачимо, що Господь під цією сіллю розуміє нас – християн. Знаємо, що колись сіль була дуже дорога, бо лише нею люди могли консервувати продукти. І так само, щоб і світ не зіпсувався, щоб існував, а навіть що б сам себе не знищив, потрібна присутність солі – християн.

Солі для консервування потрібно небагато, але вона зберігає продукти придатними для споживання, а ця сіль, це християни, про яку говорить Господь, зберігає світ.

Тому ми не маємо дивитися, що нас є небагато, що всі решта живуть інакше, а маємо розуміти, що наше життя в Бозі зберігає, консервує цей світ від розкладання.

Інша якість солі – додавати смаку. До страв солі треба зовсім небагато, щоб змінити їхній смак. Так само і християни своїм існуванням додають смаку цьому життю. І також не обов’язково, щоб цієї солі було багато. Але треба, як каже сьогоднішнє Євангеліє, щоб ця сіль була доброї якості.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Написати коментар: "Євангеліє 2.12.14"

nlpnamibia.com lvovnet.ru

Хмара тегів