Молитви до Юди Тадея

Євангеліє 10.10.14

П’ятниця 18 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня.  Еф. 6, 18–24

18 Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих 19 і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, 20 якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить. 21 А щоб ви також знали, як зо мною, що я роблю – про те все повідомить вас Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22 якого я саме вислав до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші. 23 Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24 Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь.

Роздуми владики Венедикта: Еф. 6, 18–24: «Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням».

Господь каже дуже чітко і зрозуміло: моліться завжди. Чим для нас є молитва? Чи це лише те, що ми промовляємо вранці та ввечері вдома, спільно молимось в храмі? Ні, наша молитва – це постійне перебування з Богом. Коли ми лише вранці чи ввечері є з Богом, чи якийсь час перебуваємо у храмі, а решту життя живемо без пам’яті про  Бога, то ми немов би безбожники. Тому Бог закликає нас, щоб ми завжди були з Ним, пам’ятали про присутність Божу, звертали свої думки до Господа.

Кожний з нас переживав цей стан, коли був у Божій присутності. І не тому, що Бог у той час був присутній, а в інший ні. Він є присутнім у нашому житті завжди, але ми не усвідомлюємо Його присутності. Ми надто переймаємось усім земним. Дуже важливо зупинятись, вслухатися, входити у Божу присутність. Бог чекає на нас не лише вранці, ввечері чи в храмі, а завжди. Коли ми будемо пам’ятати про Його повсякчасну присутність, то так завжди перебуватимемо в молитві!

Євангеліє дня. Лк.4, 22–30

22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”? 23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” 24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. 25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, 26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. 27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” 28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі. 

Роздуми Венедикта: Лк.4, 22–30  «Чи ж він не син Йосифа?»

 Бачимо, як було тяжко для родини Ісуса Христа, тих, які Його знали від пелюшок, від малої дитини, потім хлопчини і підлітка, прийняти Його як Месію. Коли вони побачили знаки і чуда, які Він робив, не могли його одразу сприйняти та усвідомити, що це Бог діє.

 І так, як родина Христа не була готова сприйняти Його як Того, Хто покликаний до більшого, так і ми мусимо собі зізнатись в тому, що не завжди готові сприйняти себе і інших, створених на образ і подобу Божу, як покликаних для більшого. Святі були саме тими, які повірили, що вони покликані не просто відбувати життя, але жити божественним життям і являти Бога.

 Так і ми маймо довіру до Бога, що ми зможемо жити життям святим, бо ж Він нас для цього створив.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Написати коментар: "Євангеліє 10.10.14"

nlpnamibia.com lvovnet.ru

Хмара тегів