7 (24) липня, вівторок
+ Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана.
Апостол. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4.
11 Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12 Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. 13 Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14 але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей. 1 Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2 Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. 3 Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4 Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.
Євангеліє. – Лк. 1 зач.; 1, 1-25; 57-68; 76; 80.
1 Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, 2 як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, 3 вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле, 4 щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв. 5 Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. 6 Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7 Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі. 8 І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9 згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. 10 А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. 11 Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. 12 Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13 Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. 14 І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; 15 бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, 16 і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17 І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” 18 Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” 19 Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. 20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” 21 Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. 22 Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. 23 А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. 24 Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25 “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” 57 Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. 58 Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. 59 Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; 60 його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.” 61 Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.” 62 І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. 63 І попросивши табличку, він написав: “Йоан – його ім’я.” Всі тому дивувались. 64 Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. 65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. 66 Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп’яти буде?” І справді рука Господня була з ним. 67 А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: 68 “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій 76 А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, 80 Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар Предтечі. двічі, Слава, І нині: богородичний з недільних, за голосом тропаря Предтечі. Катизми чергові, сідальними Предтечі., також полієлей з величаннями і пополієлейний сідальний Предтечі. Степенна 4-го гласу, перший антифон. Прокімен, Єв. Лк. 3 зач.; 1:24-25.57-68.76.80. Пс. 50, і стихира прор. Канонів два Предтечі. Під час канону відбувається мирування. По 3-ій пісні – сідальний прор. По 6-ій – кондак-ікос прор По 9-ій – світильний Предтечі. Хвалитні стихири Предтечі. – 4. Слава, І нині: богородичний. По великому славослов’ї з трисвятим – тропар Предтечі., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря Предтечі. Відпуст великий з поминанням тільки служби Предтечі.
Часи: тропар і кондак Предтечі.
Літургія: Все – тільки Предтечі. Ап. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4. Єв. – Лк. 1 зач.; 1, 1-25; 57-68; 76; 80. Замість «Достойно» – приспів і ірмос 9-ї пісні канону Предтечі.
Вечірня: (з огляду на значимість свята Різдва Йоана Предтечі співаємо також службу Предтечі за особливим уставом посвяття) катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Предтечі; 3 прпмчц., Сл., І нині Предтечі. Прокімен дня. Стиховня Октоїха, Сл., І нині Предтечі. По “Отче наш”: тропар Предт., Сл. прпмчц., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прпмчц. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
7 липня Церква святкує подію Різдва святого Івана Хрестителя. Як відомо, цей святий протягом свого земного життя пророкував про народження і прихід на світ Месії. Про обставини народження Івана Предтечі, а також про те, чи можна молоді цього дня плести вінки та скакати через вогонь, спілкуємося з владикою Венедиктом, головою Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
– Преосвященний владико, у нашому церковному календарі є свята Різдва Ісуса Христа, Богородиці та Івана Хрестителя. Чи це означає, що цей святий був наближеним до Пресвятої родини?
– Не можемо сказати, що Іван Предтеча був особливо наближений до Господа. Богові, як відомо, близьким є кожен, хто вірить у Нього і хто живе життям згідно з Божою волею. Правда, на честь святого Івана маємо багато свят: різдво, зачаття, усікновення голови, перше, друге і третє віднайдення його голови, собор. Ми святкуємо пам’ять святих у день їхньої смерті на знак того, що вони, виконавши свою земну місію, народжуються для неба. Бо смерть на землі – це народження для неба.
У житті Івана Предтечі показані різні аспекти. І це не тому, що він був вибраний, бо кожен із нас – вибраний, якщо обрав Бога. Життя Івана показує його особливу місію. Як він сам казав, що йому потрібно «маліти, а Господу рости». Це унікальне завдання має кожен із нас. Кожен володіє різними дарами, талантами, здібностями від Бога. Ми часто собі все це присвоюємо. Я знаю, я розумію, я маю досвід… Так ми ставимо себе в центрі. Ми не усвідомлюємо того, що це все дав нам Бог.
Іван Предтеча показує свою велику місію, бо він був останнім із пророків і, фактично, першим із апостолів на рубежі Нового і Старого Заповітів. Він виконував цю місію, щоб вказувати на Христа, при цьому залишаючись у тіні. Через своє радикальне проповідування він давав знати про Господа.
– Коли приглянемося до контексту народження Івана Хрестителя, то помітимо багато протиріч. Адже відомо, що він народився в побожній сім’ї, де батько був священиком, а мати – благочестивою жінкою. Батьки довго молилися, але не мали дітей. І от, коли архангел Гавриїл сповіщає про народження маляти, то священик Захарія не вірить у це. На ваш погляд, владико, чи полягає християнська віра в тому, що потрібно вірити в неможливе?
– Це складне запитання. Бо існують закони земного тяжіння, фізичні та хімічні закони. Ці закони встановив Господь, щоб світ розвивався гармонійно. Буває часом, що ми через певні події відчуваємо потребу стати на крок вище від цих законів. Тоді ми бачимо, що, по-людськи, це здається нездійсненним. Тоді ж присутній момент нашої довіри до Бога. Бо Він створив ці закони. І Він може їх коригувати і підпорядковувати. Тому християнське життя – це довіра до Бога.
Коли ми переконані в тому, що Бог – наш Отець, то усвідомлюємо те, що Він, як Батько, краще знає, чого ми потребуємо. І коли ми, як діти, виявляємо свою потребу з довірою до Нього, то Він творить чудеса. Богові – усе можливо. Немає таких речей, яких Він не міг би здійснити. Але ми маємо постати перед ним такими, які мають потребу. Бо Господь не може примусово нас ощасливлювати, насильно втручатися в наше життя і змінювати закони людського буття. Він через нашу віру може входити в наше життя і творити чудеса. Тому питання просте: наскільки ми довіряємо Богові?
У позиції батьків Івана Предтечі були різні моменти: довіри до Бога, за якою Він дарує їм дитя, зневіри батька Івана, що зробила його німим. Така ж динаміка простежується в житті кожного з нас. У певні моменти ми здатні на високу довіру до Господа, а інколи стаємо слабкими у вірі. Важливо згадувати ці моменти довіри Богові.
– Чи тому Івана Хрестителя називають ще й Предтечею, бо його життя було дуже подібним до життя Ісуса? Про його народження також звіщав архангел Гавриїл, він так само проповідував Господню любов і також в молодому віці помер мученицькою смертю.
– Його називають Предтечею, бо він був перед Христом. Його завдання і покликання полягало в тому, щоб підготувати людей до приходу Месії на світ. Він той, який вказував: «Ось Агнець Божий». Він навчав людей про прихід Христа. Він хрестив людей через вмивання їх у ріці Йордан.
Ісус Христос…Іван Предтеча…Ми любимо їх порівнювати. У нас виринає осудження когось із порівняння. Але кожен із нас живе унікальним і неповторним життя. Коли говоримо про покликання Івана Предтечі, то його покликання полягало в тому, щоб підготувати людей до Божого приходу. Декілька учнів Івана Предтечі, які були з ним, пішли за Ісусом.
Христос… Син Божий… Це інше завдання і покликання, яке Він мав на землі. Тому потрібно вчитися бачити те, чого Бог від нас хоче. Яке наше покликання на землі? Хтось не може виконати чиєсь покликання за когось. Я не можу ваше виконати покликання, а ви – моє. Важливо не порівнювати, а бачити унікальність покликання кожного. Бог любить усіх однаково. Він віддав своє життя за кожного з нас.
– Ні для кого не є таємницею те, що наші християнські свята дуже переплетені з різними дохристиянськими «обрядодійствами». Це чітко видно на прикладі Різдвяних свят, Великодня. В Україні на свято Різдва Івана Хрестителя традиційно святкують свято Івана Купала. Чи будуть молоді люди грішити, якщо цього дня плестимуть вінки і скакатимуть через вогонь?
– Найперше, я хотів би сказати те, що кожна людина, яка створена на образ Божий, шукає за Ним. Цей пошук Бога на всіх континентах і в усіх релігіях завжди був присутній. Але дві тисячі років тому сталося щось унікальне. Бог, якого шукали, приходить. Тому, коли християнство приходило в якісь культури, то залишки останньої (того людського пошуку Бога) приймало.
Ви згадували Великдень (Пасху), який вважався до того Днем сонця. Християнство показало, хто є той великий Бог, – Сонце, що дає життя і освітлює. Так само влітку купальськими святкуваннями завершувався весняний цикл, під час яких прославляли Бога: погани дякували Богові за природу і плоди. Це було в той час пошуками і переживанням Бога. Християнство цього не нищило, а входило в культуру певного народу.
Чи буде грішити молодь цього дня? Плетіння вінків і скакання через вогонь – це певні культурні традиції, а не поклоніння. Якщо багатьох із молодих людей запитати, чому вони це роблять, то всі говоритимуть по-різному.