Субота 24 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Кор. 11, 1–6
1 О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите. 2 Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові. 3 Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа. 4 Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, – ви б радо терпіли. 5 Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»! 6 Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
Роздуми владики Венедикта:2 Кор. 11, 1–6 «Хоч я і неук словом, але не знанням»
У сучасному світі, розвиненому, технологічному, комп’ютеризованому, люди хочуть здобувати все більше знань, більше сповнятися розумінням всього, вміти передати інформацію якнайточніше і якнайшвидше. Однак той самий засіб, що розвиває людину, дає розуміння, як жити в світі, може і шкодити, якщо неправильно його використовувати. Як ножем можна нарізати хліба і нагодувати голодного, а можна вбити людину. Атом може давати енергію, яка буде на користь людині, але є атом – який вбиває людину. Тому одна річ, коли ми здобуваємо знання, а інша – як ми з цими знаннями далі живемо.
Тому апостол вказує, що хоч він і неук словом, тобто часто немає потрібних людських слів, але має знання про Бога. І для кожного з нас важливо, перше, мати ці знання, мудрість, те що ми осягнули, здобули, а друге – вміти це правильно використовувати для добра як нашого, так і інших людей.
Євангеліє дня. Лк. 9, 1–16
1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3 Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” 6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди. 7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8 інші – що Ілля явився, а ще інші, – що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9 Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. 10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. 12 День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.” 13 А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.” 14 Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.” 15 Вони так зробили й усіх розсадовили. 16 А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.
Роздуми Венедикта: Лк. 9, 1–16 «Дав їм силу і владу над усіма бісами»
Бачимо, що у дуже багатьох життєвих ситуаціях ми розгублені та непевні себе, носимо в собі страхи, пережиття, а натомість забуваємо про Божу присутність, що все можливо для того, хто вірує, забуваємо, що ми – хрещені, ті, «що в Христа хрестилися і в Христа зодягнулися», що ми маємо печать Духа Святого, що отримали ми Духа Божого.
Тому, пам’ятаючи про все це, маємо здобувати силу того Бога, в ім’я Якого ми хрещені, в ім’я Якого зодягнулися, маємо пізнавати в собі того Духа, Якого ми отримали. Бо силу чинити чесно і справедливо, поводитись правильно і жити по-християнськи ми в собі маємо. Лише мусимо її в собі відкрити, пізнати і жити вірою в те, що Бог нас зробив переможцями в собі.
Якщо відшукаємо той скарб в собі, якого ми є повні, то з нашого життя зникне страх, непевність і пережиття!