Четвер 21 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Кол. 1, 24-29
24 Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква; 25 якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже, 26 оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих. 27 їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є – Христос між вами, надія слави. 28. Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі. 29. Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.
Роздуми владики Венедикта: Кол. 1, 24-29 «Його ми проповідуємо»
Перші учні, апостоли не закінчували богословських студій, не мали особливого впливу у середовищі де перебували, не мали великих коштів, друкованих видань та інших засобів інформації, але вони несли Боже слово, проповідували, свідчили про Господа.
Часто ми можемо маємо переконання, що я не здатен, не спроможен особисто, або обставини мені не сприяють, щоб я проповідував. Але всюди і повсякчас Бог робить нас здатними проповідувати. Завжди ми спроможні й можемо проповідувати. Але маємо бути свідомі цього нашого покликання.
Бог ставить нас в конкретні ситуації нашого життя, де хоче, щоб ми несли проповідь Євангелії. Богові йдеться про нас і про тих, кому ми маємо проповідувати, Він очікує нашого свідчення, нашої проповіді у тих обставинах, в які Він нас поставив. Тому завжди пам’ятаймо про те, що Бога ми проповідуємо не стільки словами, а більше своїм життям.
Євангеліє дня. Лк. 9, 7-11
7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8 інші – що Ілля явився, а ще інші, – що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9 Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. 10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.
Роздуми Венедикта: 9, 7-11 «Оздоровляв тих, що потребували того»
Бог у Своїй великій любові хоче допомогти кожній людині, оздоровити кожного з нас, проте Він може це зробити тільки для того, хто цього справді потребує, хто є свідомим своєї потреби.
Тому маємо спочатку для себе вирішити чи ми справді хочемо оздоровлення, серйозної зміни? Чи ми усвідомлюємо те, що стан, в якому перебуваємо, не є до кінця нормальний?
Бог оздоровлював, оздоровлює і буде оздоровлювати, але чи ми цього потребуємо і цього хочемо?