Неділя 16 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Кор. 6, 1–10
1 Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. 2 Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння.» 3 Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; 4 але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, 5 під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, 6 у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7 у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, 8 у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві, 9 як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті; 10 як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.
Роздуми владики Венедикта: 2 Кор. 6, 1–10 «Як ті, що нічого не мають, а все посідають»
Не осуджуючи когось, а навіть самих себе, погляньмо, яким є наше життя. Ми постійно чогось прагнемо, щось шукаємо, щось хочемо здобути. Здобуваємо одне, і це приносить нам втіху декілька годин, днів, тижнів чи місяців. І тоді шукаємо наступні нескорені вершини. Здобуваємо їх і знову цим не задовольняємось. І так до безконечності можна здобувати, але не мати з того втіхи, якщо не зрозуміти, що найцінніше, що можемо мати в цьому житті, це стосунки з Богом.
Ким були святі? Вони були матеріально бідні чи навіть дуже багаті, але ні одне ні друге ніколи не ставало їм на перешкоді. Вони розуміли, що ніщо земне не зможе задовольнити їх. Вони розуміли, що будь що, що вони мають їх ніколи не збагатить, що тільки Бог їм дасть все потрібне до життя в мирі зі собою. На прикладі мучеників бачимо, що в них відбирали майно, почесті, посади, навіть життя, а вони ніколи не мали страху, бо знали, що найцінніше – Бога – в них ніхто не може забрати. Пам’ятаймо, що посідаючи Бога, посідаємо все, бо лише Бог має в Собі все.
Євангеліє дня. Мт. 25, 14–30
14 І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15 Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. 16 Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17 Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. 18 А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. 19 По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. 20 Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. 21 Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. 22 Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. 23 Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. 24 Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. 25 Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. 26 Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. 27 Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. 28 Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 30 А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.
Роздуми Венедикта: Мт. 25, 14–30 «…Прикликав своїх слуг і передав їм своє майно»
Господь, який творить людину, передає їй в часі цього творінні «своє майно» – свій образ. І сьогодні Євангеліє оповідає про таланти, які отримують люди. Один отримує п’ять талантів, другий – два таланти, третій – один.
Це символічні числа. Остаточно талант – це наш образ Божий, який ми отримали в собі. Кожен отримав від Бога в повноті цей талант, цей скарб, яким є наше життя. Бог дарував нам частину цього свого майна, цього буття, цього життя. І покликання кожного з нас – вміти оцінити, що ми отримали.
Ми часто маємо в житті претензії, заздрість, що хтось інший щось має. Але як придивитись до кожного з нас, всі ми іноді одні одним заздримо, всі, буває, думаємо, що хтось має щось, чого не маю я. Але ж Бог кожного обдарував тим, що йому було найбільше потрібно для його добра, дав людині найбільший талант – її Божий образ.
Тож уміймо подивитись на наше життя як великий Божий талант, який ми отримали, найбільший скарб, який Бог дав конкретно кожному!