Понеділок 6 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. – Рим. 16, 17–24
17 Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, що ширять незгоди та зневіру проти науки, якої ви навчились, і уникайте їх; 18 бо такі служать не Господові нашому Христові, а власному череву і милими та піднесеними словами зводять серця простодушних. 19 Ваша слухняність дійшла до всіх. Ви – моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. 20 Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого; Ісуса Христа (хай буде) з вами. 21 Вітає вас мій співробітник Тимотей, як також Лукій, Ясон та Сосипатр, мої родичі. 22 Вітаю вас у Господі я, Терцій, що написав цього листа. 23 Вітає вас Ґай, гостинний для мене і всієї Церкви. 24 Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.
Роздуми владики Венедикта: Рим. 16, 17–24 «Ваша слухняність дійшла до всіх»
Бачимо, що апостол Павло висловлює визнання і подяку до римлян за їхні поступування, віру, за їхнє життя, вказує на те, що їхня слухняність стала знана іншим людям. Апостол виділяє слухняність тому, що в нашому житті ми часто буваємо неслухняні Божому слову. Причиною цього може бути наша неуважність. На Літургії ми багато разів чуємо: «Будьмо уважні».
Ми неуважні до того, хто говорить, не уважні до того, що діється, не уважні до того, як диявол нам підкидає різні спокуси. Коли ми стаємо уважні, то все більше починаємо зауважувати і спостерігати Бога, який діє в нашому житті. Коли ми уважні, то в будь-яких обставинах нашого життя ми зуміємо пізнати і зустрітись з Господом. А це передумова того, щоб слухатися Бога – бути уважним і побачити Його у своєму житті!
Євангеліє дня. Мт. 13, 10-23
13 І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 141 як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15 Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому! 16 Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. 17 Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. 18 Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. 19 І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; 20 не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. 21 Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. 22 Вас ненавидітимуть усі за моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться. 23 А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий.
Роздуми Венедикта: Мт. 13, 10–23 «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»
Бачимо часто у житті, що різні люди мають ніби різні сумління: хтось дуже сумлінний, вслухається в своє сумління, а хтось може робити речі дуже злі, недобрі, великі гріхи і, здається, сумління йому не закидає цього. Звичайно, це не так.
До кожного Бог промовляє через його сумління. Але це сумління ми можемо або розвивати в собі, і воно стає чутливе до голосу Божого, або зворотно − через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, на якій Господь може легко грати і промовляти, тоді стає нечутливе.
Маємо розуміти, що коли ми йдемо за голосом свого сумлінням, коли робимо добрі діла, то ми змінюємось в позитивну сторону, стаємо ще більше чутливими до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, але й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божу волю в майбутньому. Тому кожна ситуація або наближає нас до Господа, а відповідно потім це ще більше наблизить, або віддаляє і в майбутньому це ще більше віддалить від Бога.Пам’ятаймо про це і стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше і більше наближатиме нас до нашого Господа!