12 (29) Грудня, субота, Св.мч. Парамона. Св. мч. Філумена.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчч. (2), Сл., І нині: богородичний воскресний за гласом тропаря мчч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон: якщо Господній або Богородичний храм – канонів 3: храму, мчч. та Октоїха. Якщо храм святого, канонів 3: мчч., храмового святого та Октоїха. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: мчч., І нині: його богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря мчч. і за днем тижня. Відпуст великий з поминанням усього тижня і мчч.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мчч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Еф. 218 зач.; 1, 16-23. Єв. – Лк. 67 зач.; 12, 32-40.
Вечірня: „Блажен муж”. На “Господи, візвав я” – 10 стихир: октоїха – 4, ап. – 6. Слава: ап., І нині: богородичний-догмат 3-го гласу. Три читання: 1 Пт. 1:1-25, 2:1-6, 1 Пт. 2:21-25, 3:1-9,1 Пт. 4:1-11. На стиховні: недільні стихири октоїха, Слава: ап., І нині: богородичний з недільної стиховні за голосом ап. Тропар воскресний, Слава: ап., І нині: богородичний недільний за голосом тропаря ап. Відпуст великий з поминанням недільним і ап.
В цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святих мучеників Парамона і Філомена.
У царство злочестивого царя Декія був на сході князь Аквілин, який вельми гонив християн. Якось той зібрав у темницю християн числом триста і сімдесят. Пішов, отож, у Валсатійську лазню й повелів вести зі собою й мучеників: мав-бо йти повз Посейдонове требище і там хотів примусити їх до ідольської жертви. Досяг, отож, поганого того требища і примушував святих довгий час, щоб принесли жертву ідолу мерзького їхнього бога Посейдона, але не зміг їх ані ласкою, ані загрозою схилити до своєї нечестивої волі. Трапилося там мимо іти одному чесному мужу, на ймення Парамон, вірою християнину; той, побачивши таку кількість святих мучеників, приготованих на заколення, став перед ідольським тим храмом і великим голосом заволав: “О, як багато праведників поганий князь заколює неповинно, бо бездумним та німим його ідолам не поклоняються!” Те сказавши, щоб усі чули, пішов своєю дорогою. Князь же, ті Парамонові слова почувши, розпалився ярістю й повелів слугам своїм, щоб догнали його та вбили. Блаженний же Парамон, того повеління княжого не відаючи, йшов собі своєю дорогою. Тут наздогнали його нечестиві слуги нечестивого князя і схопили його. Спершу — бо язика, який викрив і докорив мучителя, силою із вуст витягши, гострою тростиною пробили, тоді й в усі вуди його такі ж тростини вбили, потому списами покололи його. І так святий мученик Парамон віддав чесну свою душу в Божі руки. Тоді ж і згаданих святих мучеників триста й сімдесят при Посейдоновому требищі мечами посікли через Христове ісповідання.
Святий Філумен жив у царстві Авриліяна в Ликаонії і жито продавав у Галатійській країні, в місті Анкирі, оббріханий був ігемону Филіксу і сповідав себе християнином. Постраждав за Христа в 274 році, в час гоніння на християн імператора Авреліана (270 – 275 рр.). Впійманий був він і приведений на суд. Після ж підвішений був, і шарпаний, і у вогонь великий укинений, але, за благодаттю Христовою, здоровий вийшов, а потім нацвяхували голову його, і руки, й ноги цвяхами. І так тридцять поприщ був гонений, доки кров’ю не зійшов, знеміг та й віддав Богові духа свого. А тепер втішається у Царстві Небеснім разом зі всіма святими. Амінь.
Згідно “Житія святих” Димитрія Туптала (Ростовського).