7 (25) Вересня, понеділок., Тиждень 15-ий по Зісланні Святого Духа.
Повернення мощів св. ап. Вартоломея. Св. ап. Тита.
Апостол. – Гал. 202 зач.; 2, 11-16.
11 Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір. 12 Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних. 13 Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством. 14 Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському? 15 Ми – уроджені юдеї, не з отих грішників поган; 16 а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.
Євангеліє. – Мр. 21 зач.; 5, 24-34.
24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. 25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу 26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, – ба, навпаки, ще гірше було їй, – 27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. 28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі – видужаю. 29. І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. 30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? 31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся? 32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. 33 Жінка ж, налякана й тремтяча, – знала бо, що сталося з нею, – приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. 34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар апп. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря апп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та апп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. апп., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар апп., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря апп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – апп.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Гал. 202 зач.; 2, 11-16. Єв. – Мр. 21 зач.; 5, 24-34.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 мчч., Сл.: мчч., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчч. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мр. 5, 24-34
З Євангелія ми довідуємося, що тисячі людей ходили за Ісусом. Кожен з них мав свої причини: хтось почув і йому було цікаво це побачити, хтось захопився тим, що говорив Христос… Проте в Євангелії читаємо, що не так багато зцілялося, не так багато отримало поміч від Господа, але ж практично всюди Ісус творив чуда, зціляв через віру людей.
Христос був і буде той самий.
Отже, так само стається в житті кожного з нас тепер, бо Христос діяв, діє і буде діяти. Він допомагав і бажає допомогти кожному в будь-яких сферах життя, але мусимо для себе усвідомити цю потребу і вірити, що для Бога немає нічого неможливого. Річ не в тім, чи Бог може чи не може, або хоче чи не хоче, а лише в тому наскільки я вірю. Віра – це та підстава, яка дає Богові діяти в житті кожного з нас.
Гл. 2, 11–16 «Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому, що заслужив на докір.»
Щось перед нами постає дуже дивне, а одночасно дуже миле і приємне. Павло новонавернений докоряє Петрові, знаючи, що Христос сказав: ти Петро – Кифа, і на тобі збудую Церкву. Чому так робить? Тому що кожній людині властиво помилятись, і Петрові. Він виходячи з єврейських традицій, тому не завжди міг відважно засвідчити свою віру і поступав по-людськи.
Павло боронив правду, стояв за правду в той момент, коли Петро не міг піти до кінця за правдою, за духом християнським. І тому, які б наші стосунки не були в нашому житті, хто б не був перед нами, ніколи не біймося свідчити правду. Не нападати на когось, не дорікати комусь, не критикувати когось, але свідчити правду.
+Венедикт