13 (31) Серпень, четвер. Передсвяття походу з чесним і животворящим Хрестом Господнім.
Апостол. – 2 Кор. 175 зач.; 4, 1-6.
1 Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги. 2 Відкинувши ложну соромливість, ми не поводимося лукаво, ані не викривлюємо слово Боже, але, проповідуючи явно правду, поручаємо самих себе кожному людському сумлінню перед Богом. 3 А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть; 4 у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий. 5 Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса. 6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.
Євангеліє. – Мт. 99 зач.; 24, 13-28.
13 Але хто витримає до останку, той спасеться. 14 І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. 15 Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16 тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 17 а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18 і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19 Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20 Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21 Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22 І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 23 І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 24 бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25 Ось я попередив вас. 26 Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте! 27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28 Де бо є мрець, там і орли зберуться.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар хреста двічі, Слава: прп., І нині: хреста. Катизми чергові і сідальні октоїха. Псалом 50. Канонів 3: перший октоїха, другий хреста і третій прп. По 3-ій пісні – сідальний пр. Сл., І нині: хреста. По 6-ій – кондак-ікос пр. По 9-ій – світильний з октоїха, Слава: прп., І нині: хреста. Стиховня – вся октоїха. Слава: прп., І нині: хреста. По «Отче наш» тропар прп., Слава, І нині: хреста.
Часи: тропар передсвяття, також на 3-му і 9-му ще Слава: прп., кондаки – на 1-му і 6-му – передсвяття, на 3-му і 9-му – прп.
Літургія: Тропар і кондак передсвяття. Прокімен, алилуя, причасний – дня. Ап. – 2 Кор. 175 зач.; 4, 1-6. Єв. – Мт. 99 зач.; 24, 13-28.
Перед початком вечірні священик на жертовнику готує чесний хрест, огортаючи його воздухом з васильками за уставом свята Воздвиження (14/27
вересня).
Вечірня: Катизма чергова. На „Господи, взиваю” – 6 стихир: хреста – 3 і мчч. – 3. Слава: мчч., І нині: хреста. На стиховні: стихири з октоїха. Слава, І нині: хреста. Тропар мчч., Слава, І нині: хреста. Відпуст середній з поминанням служби хреста і мчч.
Після відпусту вечірні священик з дияконом відходять до жертовника і переносять чесний хрест на престол за уставом свята Воздвиження (14/27 вересня).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 24,13-28 «Бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб коли можна,звести навіть і вибраних».
Бачимо, що кожна людина на будь-якому континенті свідомо чи несвідомо шукає Бога, саме тому і розвинулось так багато релігій. Але дві тисячі років тому сталася революційна подія: вже не людина шукала Бога, а Сам Бог прийшов до людини. Саме тому завжди завданням Церкви було берегти цю правду про Бога, цей досвід Бога, вказувати на Господа. Ми бачимо, що впродовж історії в Церкві завжди повставали різні єресі, різні рухи, які старалися звести з цієї дороги правди, яку об’явив Христос.
Тому завдання і покликання кожного з нас – пізнавати правду про Бога, пізнавати вчення Церкви, знати в кого і в що я вірю, щоби вміти це іншим окреслити і передати. Тому дуже важливо для кожного з нас, щоб ми повсякчас більше і глибше здобували ці знання. Скільки б разів ми не читали Євангеліє, нам відкривається щось нове, скільки б разів ми не чули проповідей, нам відкривається щось нове, скільки б разів ми не читали тих чи інших релігійних чи богословських книг, ми знов і знов все більше відкриваємо для себе цю правду Божого об’явлення. Тому стараймося ніколи не зупиняючись упродовж свого життя, пізнавати правду про Господа, щоби завжди стояти насторожі віри Христової.
2Кр. 4, 1 – 6 «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса.»
Що є феноменом християнства? Те, що Христос об’явився людям, як Бог, і це об’явлення пізнали апостоли і ділились з іншими. Те, що самі пережили, те іншим передали і виклали в Євангелію, Послання, книги, які ми маємо в Новому Завіті. І так апостольська тяглість триває до тепер.
Нічого дивного в цьому немає, бо людина, яка пізнала Ісуса, неминуче хоче поділитися з іншими цим скарбом. Якщо ми не ділимось з іншими, то або не відкрили для себе стосунків з Богом, або зробили це недостатньо добре. Уявімо, коли б апостоли дізнались Добру Новину і ні з ким не ділились, нікому не служили б, що ми мали б тепер? Не було б християнства в цілому світі. Християнство саме задля того є, щоб ділитися Доброю Новиною. Тому пізнаваймо його самі і ділімось з іншими.
+Венедикт