12 (30) Серпня, середа.
Свв. апп. Сили і Силуана, і тих, що з ними.
Апостол. – 2 Кор. 173 зач.; 3, 4-11.
4 Бо коли хто каже: «Я – Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди? 5 Що таке Аполлос? Що Павло? – Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. 6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, 7 так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує. 8 І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом. 9 Ми бо співробітники Божі, ви – Божа нива, Божа будівля. 10 За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11 Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
Євангеліє. – Мт. 96 зач.; 23, 29-39.
29. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, 30 і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31 Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. 32 Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! 33 Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? 34 Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35 щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36 Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! 38 Ось дім ваш лишиться вам порожній. 39 Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім’я Господнє!”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар апп. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря апп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та апп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. апп., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар апп., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря апп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – апп.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 2 Кор. 173 зач.; 3, 4-11. Єв. – Мт. 96 зач.; 23, 29-39.
Вечірня: катизма чергова. На „Господи, взиваю” – 6 стихир: хреста – 3 і прп. – 3. Слава: прп., І нині: хреста. На стиховні: стихири з октоїха. Слава, І нині: хреста. Тропар прп., Слава, І нині: хреста. Відпуст середній з поминанням служби дня і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 23,29-39 «Тому-то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників»
Ми часто окреслюємо певних осіб нашими друзями, приятелями, інших же – недругами, неприятелями. Ті чи інші обставини сприймаємо як приємлимі чи неприємлимі для нас, яких би хотіли швидше позбутися, інших же обставин очікуємо і прикладаємо неймовірні зусилля, щоб вони відбулися.
Нам тяжко повірити і побачити, що ті чи інші особи – це посланці Божі, ті чи інші ситуації – це дар від Господа, бо ж Господь, подібно як промовляв у Старому Завіті через пророків, а в особі Ісуса Христа промовляв коли Він жив на землі, так Господь і далі промовляє до нас через людей, через обставини.
Цей Бог не перестає цікавитися нами, цей Бог не перестає любити нас, цей Бог не перестає промовляти до нас.Тому вміймо вдивлятися в події, які стаються в нашому житті, вміймо вслухатися в те, що до нас промовляють люди, будучи свідомими, що через те чи інше промовляє до нас Сам Господь.
2 Кор. 3, 4–11 «Здібність бо наша від Бога»
Через наші невдачі, помилки і гріхи ми все більше відкриваємо для себе негативні сторони нашої особистості. Це дуже важливо, щоб знати себе і працювати над собою, змінювати себе. Разом з тим ми дуже мало пізнаємо, якими позитивними здібностями і талантами ми обдаровані.
Вміймо побачити і відкрити багато талантів і дарів, які Бог нам дав, і головне, що це все є від Нього.Також вміймо розуміти, що те чи інше добро, яке чинимо, це також завдяки Божій благодаті.
+Венедикт