24 (11) липня, п’ятниця. Св. мчц. і всехвальної Євфимії.
Переставлення блаженної Ольги, княгині Київської, у хрещенні названої Оленою.
Апостол. – 1 Кор. 138 зач.; 7, 24-35.
24 Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний. 25 Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір’я. 26 Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути. 27 А зв’язаний ти з жінкою? Не шукай розв’язатись. Розв’язаний від жінки? Не шукай жінки. 28. Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, – мені ж вас жалко. 29. Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали, 30 і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали, 31 і ті, що користуються цим світом, немов би 6 не користувались, бо проминає образ світу цього. 32 Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; 33 а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, 34 і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. 35 Кажу це вам на вашу користь, – не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.
Євангеліє. – Мт. 61 зач.; 15, 12-21.
12 Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” 13 Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. 14 Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” 15 Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З’ясуй нам оту притчу.” 16 Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? 17 Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? 18 А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; 19 із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. 20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” 21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
Рівноап.Апостол – Гал. 200 зач.; 1:11-19.
11 Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; 12 бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише – через об’явлення Ісуса Христа. 13 Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. 14 Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15 Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, 16 зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, 17 ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. 18 По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. 19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього
Євангеліє. – Ів. 35 зач.; 10:1-9
1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5 Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. 7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
Утреня: по „Бог Господь”: тропар мчц. двічі, Слава: рівноап. І нині: богородичний за гласом тропаря рівноап. і днем тижня Катизми чергові з сідальними Октоїха. Пс. 50. Канонів 3: Октоїха, мчц. і рівноап. По 3-ій пісні – кондак рівноап., сідальний мчц. і рівноап. По 6-ій – кондак-ікос мчц. По 9-ій – світильний Октоїха, Сл.: мчц. І нині.: богород. Хвалитні стихири мчц. – 4. Слава: мчц., І нині: богородичний, за гласом наславника. Мале славослов’я. Стиховня Октоїха, також приспів «В церквах благословіть Бога, Господа, ви – з джерел Ізраїлевих» і стихира мчц. Слава: мчц. І нині: богород. По «Отче наш» – тропар мчц., Слава: рівноап. І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря рівноап. і днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар і кондак дня; на 6-му – храму; на 3-му – мчч. та 9-му – рівноап.
Літургія: служба мчц. і рівноап. Апостол і євангелія спочатку – Ап. – 1 Кор. 138 зач.; 7, 24-35. Єв. – Мт. 61 зач.; 15, 12-21. Рівноап. Ап. – Гал. 200 зач.; 1:11-19. Єв. – Ів. 35 зач.; 10:1-9.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 мчч.; 3 прп., Сл.: прп., І нині: догмат гласу, що віддається. Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня. Відпуст великий з поминанням цілого тижня мчч. та прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 17, 10–18: «Роде невірний та розбещений».
Знаємо, що за Христом ходили тисячі народу, але не всі з них отримали зцілення. Не багатьох зцілених зустрічаємо на сторінках Євангелія. Так само і в теперішньому часі. Є багато людей віруючих, є багато тих, хто прагне називатися віруючим. Але чи дійсно ми є віруючими, чи дійсно ми покладаємось на Господа, чи довіряємо Йому, чи в своїх труднощах і проблемах уповаємо на Нього. Чи через нашу віру Господь може діяти в нашому житті?
Задумаймось, чи не такі ж слова може сказати і до нас Господь? О роде невірний! Якщо бачимо, що нам бракує цієї віри і довіри до Господа, то робімо все, щоб в ній зростати.
Віра не приходить в один момент. Щоб безумовно довіряти Богові, у всьому покладатися на нього, маємо зростати у вірі крок за кроком. Віра – це наші зусилля, наша праця. Намагаймося у будь – яких обставинах нашого життя вчитись все більше покладатися на Господа і довіряти Йому!
1 Кор. 11, 8–22 «Коли ж хто сперечатися хоче, – то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі»
Не раз ми чули слова, що в дискусії народжується істина. Це так і не так. Бо в дискусії, як би не було, кожен представляє свої переконання і свою правду, тому істина там не може народжуватись. У дискусії може хіба пізнаватись правда. А правда є одна і незмінна.
Господь є правдою і цю правду явив в сотворенні світу і в людському бутті, і цю правду ми маємо відкривати і пізнавати. Саме це для нас завжди важливо в нашому житті та в кожній нашій дискусії.
+Венедикт