12 (29) Нд. 6-та по Зісланні Святого Духа.,
(+) Свв. апп. Петра й Павла.
Ряд. Апостол Рим. 12, 6-14
6 Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю. 9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. 10 Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте. 11 В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; 12 веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13 святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. 14 Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.
Євангеліє Мат. 9, 1-8
1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” 7 Встав той і пішов до свого дому. 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Ап. Апостол 2 Кор. 11, 21 – 12, 9
21 На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, – говорю мов безумний! – я також можу її виявити. 22 Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж! 23 Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. 24 Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок (ударів) без одного; 25 тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. 26 У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; 27 у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! 28. Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка – журба про всі Церкви! 29. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? 30 Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. 31 Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. 32 В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; 33 та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. 1 Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. 2 Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. 3 І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – 4 був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. 5 Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6 А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. 7 А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. 8 Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, 9 та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
Євангеліє Мат. 16, 13-19
13 Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” 14 Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” 15 “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” 16 Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” 17 У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18 Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19 Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.”
Похвальне слово Св. Єфрема Сирійського Апостолам Петру і Павлу
Радуйтеся, царі Христові, святі апостоли: бо вам і в горі, і в долі Христос довірив царство; вам вручив скіпетр розпоряджатися й управляти на обох престолах, щоб розділялося спадкоємство долішнього царства, і засяяла слава, помножилась краса, явлено було світло, пізнані були таїнства, проповідувана була сила царства горішнього.
Радуйтеся, ви – сіль землі, яка ніколи не може звітріти. Радуйтеся, ви – світло світу, що перебуває на сході і сіяє всюди, просвічуючи затьмарених, і що горить без олії. Світильник – Христос, свічник – Петро, в олія – уділення Святого Духа. Радуйтеся, ви – світло світу, перед яким, відступає всяка ніч; якого не затьмарить хмара, при якому не приходить буря, не настає вихор; а яке, навпаки, просвічує затьмарене в нас, чинить видимим приховане, об’являє таємне, очищає совість.
Радуйтеся, ви, що призначаєте єреїв, що навчаєте вчителів, ловці поган, проповідники народів, настоятелі праведників, відбілювачі грішників, винищувачі гріха, просвітителі невірних, нездоланні сторожі, купці, що продають цінності. Радуйтеся, ви, що й мені викували голос, ви – хранителі мого грішного язика, укріпителі немочі моєї, пестуни і моєї немочі, і моєї сміливости, укладачі слів моїх. Радуйтеся, ви, що не маєте у себе гроша, однак усю вселенну наповнили багатством. У вас не було зайвого жезла, і звідусіль ви прогнали вовків. У вас не було другого хітона, однак царі шукали собі у вас одежі. У вас не було змінного взуття, але земля хилиталася від вашої ходи; хмари розстелялися під вашими ногами; ангели являлися готувати вам дорогу; море вас, мандруючих, носило на собі, подібно, як ті кораблі, що йдуть під усіма вітрилами. У вас не було срібла на поясі, і золота не було у вашому мішечку, але багато із коштів своїх позичали ви кривим, а сліпий, торкнувшись вашого пояса, став числити біг днів, і міряти очима сонце, і пальцем вказувати на звізди, яких до цього не знав. Радуйтеся, ви, що закували в кайдани диявола, переможці бісів, винищувачі блудів, що очистили душі наші від спокус. Ваші хустинки (див. Ді. 19, 12) уподібнюються краю ризи Господньої (див. Мт. 9, 20). Ваша тінь дарувала численні і розмаїті оздоровлення у містах і селах. Радуйтеся, ви, що знайшли скарб, захований у полі (див. Мт. 13, 44), вказали жінці на загублену драхму (див. Лк. 15, 8), подвійно принесли Христу довірені вам таланти проповіді, у глибину вселенної закинули невід, що набрав усякої всячини (див. Мт. 13, 47), наловили риб, якими і донині веселиться Цар, вечеряючи на небесах, навчили мудру жінку старанно замісити три мірки муки і приготовити єдину закваску (див. Мт. 13, 33), ви, що усунули перепони, приготовили дорогу, дослідили пустелі, і число покликаних на весілля Нареченого доповнили блудними жінками. Радуйтеся, ви, що звели на наріжному камені стільки весільних царських палаців, заснували на землі стільки подібних небесам церков, поставили стільки престолів для животворящої Жертви. Радуйтеся, ви, Петре і Павле, Андрею і Toмo, Луко і Йоане, і з вами весь собор апостолів: бо у вас маємо й інших, у тих, яких празнуємо нині, знаходимо всіх. Радуйся, шестикрила сило невидимих серафимів, шестиденне утвердження видимого сотворіння, шестиричне число каменів на кожній стороні первосвященичого нараменника, шість хлібів на трапезі, яку вказав Бог, описав Мойсей і поставив Бецалел; шість водоносів, які мала у себе Кана Галилейська, і в яких вода стала вином; вино же це було приємніше від молока, солодше від меду, тому що витворене було не тлінною виноградною лозою, а словом Творця, повелінням Сотворителя.
Радуйся, Петре, двері грішників, відваго каяників, заохото навернених, заклику відречених, утіхо впалих. Радуйся, Петре, уста учнів, голосе проповідників, око апостолів, стороже небес, первороджений із тих, хто отримав у владу ключі. Радуйся, Петре, ти перехитрив у боротьбі диявола, здобув перемогу після своєї поразки, перечепив сильнішого, який був тебе перечепив, після ураження здобув собі нагороду, після упадку поставив переможний пам’ятник, стягнув собі вінець з голови противника.
Радуйся, Павле, тобі зобов’язані ми широким словом; на славу твою посвячене ціле місто; вся земля носить на собі твої зерна, показує твої жнива; твої пахощі були вгодні царям, уласкавлювали князів, нюх невірних відвертали від багна. Радуйся, Павле, ти доказав Аттиці її невігластво, здолав гордість атенян, переконав славних промовців терпеливо слухати невіж у слові, схилив софістів преклонити слух свій перед некрасномовними у слові, зачудував Ареопаг небесними науками. Радуйся, Павле, не знаю, як взятий на небеса (бо не відомо мені, на крилах чи на ногах увійшов ти туди), захоплений у рай; ти чув слова, що перевищують усякий слух; написав послання, яким варвари коряться нарівні з законом; пером своїм ти очистив поган, хартією (папером) навернув світ і чорнилом виправив землю…
Джерело: http://www.ukr-parafia-roma.it