31 (18). Неділя 8-ма після Пасхи.
+ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ.
Свв. мчч. Петра, Діонисія і тих, що з ними. Свв. семи дів.
Апостол. – Ді. 3 зач.; 2, 1-11.
1 А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2 Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3 І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4 Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5 А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6 І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. 7 Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? 8 Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9 партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, 10 Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, 11 юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»
Євангеліє. – Йо. 27 зач.; 7, 37-52; 8, 12.
37 Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38 Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39 Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. 40 Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» 41 Інші ж: «Він – Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42 Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43 І роздор виник із-за нього серед народу. 44 Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. 45 Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46 Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» 47 Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48 Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49 Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50 Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51 «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52 Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» 1 Подавсь Ісус на Оливну гору. 2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. 3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, 4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. 5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» 6 Іспитували вони його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. 7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!» 8 І знову нахилившись, писав по землі. 9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. 10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» 11 «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» 12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
Утреня: по “Слава святій” за галицьким звичаєм всі приклякають під час співання “Царю небесний”. На “Бог Господь” тропар свята (2), Сл., І нині: свята. Сідальні свята. Полієлей, Величання, приспів болгарський, сідальний свята, Сл., І нині: той самий. Степенна, глас 4: “Від юності моєї”. Прокімен свята. Єв. Йо. зач. 65; 20, 19-23 (9-те неділ.). Пс. 50 та стихира свята. Два канони свята. По 3-ій – сідальний вята. По 6-ій – конд.-ікос свята. “Чеснішу» не співаємо, а приспіви свята. По 9-ій – світильний свята (2), Сл., І нині: той самий. Хвалитних стихир 6 – свята, Сл., І нині: «Царю небесний». По вел. славослов’ї – тропар свята (1). Відпуст великий свята.
Часи: на всіх тропар і кондак свята.
Літургія: антифони, вхідне та все інше – свята. Замість Трисвятого – «Ви, що в Христа хрестилися». Ап. – Ді. 3 зач.; 2, 1-11. Єв. – Йо. 27 зач.; 7, 37-52; 8, 12. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з його приспівом. Причасний “Дух Твій благий”.
Вечірня: після “Благословенний Бог наш” за галицьким звичаєм всі приклякають під час співання “Царю небесний”. На “Господи, візвав я” 6 стихир свята, Сл., І нині: «Царю небесний». Великий прокімен, глас 7: “Хто Бог великий, як Бог наш”. Мала єктенія і далі слідує перша коліноприклонна молитва. Після єктенії “Промовмо всі” мала єктенія і друга коліноприклонна молитва. По “Сподоби, Господи” мала єктенія і третя коліноприклонна молитва. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар свята.
Відпуст великий:
«Ти, що з отчого і божественного лона вийшов, і з неба на землю зійшов, і прийняв усе наше єство, і обожествив його, а після того знову на небеса вийшов, і сидиш праворуч Бога і Отця, Ти послав на святих своїх учеників і апостолів божественного і святого, і єдиносущного і єдиносильного, і єдинославного і соприсносущного Духа, і Ним просвітив їх, а ними всю вселенну, Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої і пренепорочної святої своєї Матері, святих славних, прехвальних богопроповідників і духоносних апостолів і всіх святих помилує і спасе нас як благий і чоловіколюбець».
(Якщо храм на честь Пресвятої Тройці, Стихири на Литії брати з вчорашньої Вечірні, а по “Отче наш”: тропар Пресвятої Тройці (2) і тропар Зіслання (1).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
П’ятдесятниця. Зіслання Святого Духа
Ів.7, 37–52; 8, 12: «Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
Наша віра дає нам злучність з Богом. І все те, що має, що посідає Господь починаємо мати і посідати ми, як діти свого Батька. Незважаючи на те, що кожен з нас в певних обставинах життя стикається з своєю обмеженістю і слабістю, може навіть впадати у відчай чи сумніви, Бог лишається незмінним і завжди ангажується в наші проблеми.
Коли наближаємось до Господа, то багато неможливих до здійснення речей стають можливі. І тоді відчуваємо на собі знамениті слова апостола Павла: «Все можу в тому, хто укріплює мене». Головне не переставати уповати на Нього, мати за свою кріпость і опору тільки Його.
Сьогодні святкуємо Зіслання Святого Духа, коли апостоли діяли не своєю силою, а Божою, оскільки Дух Святий сповнив їх. Діяти в Божій силі може кожен, хто отримав Таїнства Хрещення і Миропомазання, через які ми, смертні люди, стаємо спосібними до великих речей. Сьогоднішнє свято нам пригадує і наголошує два моменти: людина здатна до великих речей, коли дає Господові, Святому Духові діяти в собі. Це свято торжества, перемоги великої сили Божої, яка може виявитися лише тоді, коли ми цього забажаємо, коли ми цього спраглі; і Дух Святий, як зійшов тоді на апостолів, сходить і скріплює життя кожного з нас у кожній миті нашого життя.
Ді. 2, 1–11
«Зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожен чув, що вони говорили його мовою»
Через сходження Святого Духа апостоли стали здатні промовляти людям, кожному народові, і кожній конкретній людині так, щоб вона почула. Апостоли стають здатні нести Євангеліє до кожної особи, яку їм Господь посилає. І це важливий приклад для нас, християн, які через Хрещення сталися спорідненими з Христом, через Миропомазання сталися сповненими Дарами Святого Духа, щоб ми могли зрозуміти, що коли Бог ставить нас в ситуацію з якоюсь людиною, то робить нас спроможними цій людині допомогти і промовити.
Важливо завжди мати переконаність і віру, що Бог нас не залишить без Своєї підтримки. Так, може, ми не завжди готові почути голос Божий, може, ми не завжди готові промовити кожній людині, але ми цю здатність завжди у собі посідаємо. Її треба більше в собі розвивати через молитву, через наше вслухання в Господа, бо дари Святого Духа ми отримали в Тайні Миропомазання, але маємо ці дари в собі розвивати і ними жити.
+Венедикт