9 (26) травня, субота. + Св. свщмч. Василія, єп. Амасійського.
Апостол. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11.
1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4 Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5 Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7 Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»
Євангеліє. – Йо. 31 зач.; 8, 31-42.
31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» 33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» 34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник! 35 Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. 36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. 38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» 39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. 40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, – кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» 42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: мчц., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і мчц. По 9-ій пісні – світильний мчц. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар мчц., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. мчц.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – Сл: тропар мчц. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – мчц.
Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11. Єв. – Йо. 31 зач.; 8, 31-42. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 4 воскресних 4-го гласу, 3 Переполовинення і 3 Тріоді (неділі Самарянки), Сл.: Тріоді., І нині: догмат 4-го гласу. Вхід. Прокімен дня. На Стиховні: одна воскресна стихира 4-го гласу, а відтак стихири Пасхи, Сл.: Тріоді., І нині: “Воскресіння день”. По “Отче наш” тропар воскрес., Сл., І нині: Переполовинення.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Субота 4-го тижня
Мт. 8, 14–23: «Зцілив усіх недужих»
Життя Ісуса Христа свідчить про велику Божу любов, яку Господь має до кожної людини від віків. Бог послав Свого Сина, бо дуже любив людей і вболівав про їхнє спасіння.
І так само й зараз Господь в кожній ситуації виявляє милосердя для кожної конкретної людини, для кожної її потреби. Так, як Ісус приходить до Петра і зціляє від гарячки Його тещу, оздоровляє недужих, біснуватих, втішає сумних і навертає грішників, так і зараз Він приходить до кожного з нас і простягає Свою руку.
Бачимо, що Святе Письмо нам нині говорить: «зцілив усіх недужих», тобто – не оминув своєю увагою нікого. Вміймо і ми бути милосердними до кожної людини, яку Господь нам посилає!
Ді. 12, 1–11
«Стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилась горливо Богові за нього»
Знаємо, що не усі євреї сприйняли те, що проповідували апостоли. Вони переслідували їх, кидали до в’язниці, вбивали… Але бачимо, що робила в той час Церква: не нападала на в’язниці, не намагалася силою боронити Петра ані підкупити сторожів, – Церква молилась. Молитва – це те, що є преважливим у нашому житті. Так, ми маємо намагатися зробити все можливе, все, що від нас залежить, діяти по-людському правильно у складних ситуаціях, але найбільше треба молитися. Треба навіть молитися, щоб зрозуміти, що потрібно робити.
Молитва – це перебування з Богом, яке нас просвітлює, яке руйнує кайдани і мури найперше в нашій свідомості, щоб ми змогли подивитися на ситуацію Божими очима, а тоді – змінює і ситуацію. Бачимо, як Церква молилася за Петра, з’явився ангел, кайдани впали, і Петро неочікувано став вільним. І так відбувається у кожній нашій життєвій ситуації: які б трудні не були обставини, якщо молимося повсякчас, то Бог дасть нам усе, що ми потребуємо!
+Венедикт