8 (25) травня, п’ятниця. + Св. ап. і єв. Марка.

Ряд.: Апостол. – Ді. 27 зач.; 10, 44-11, 10.

44 Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову. 45 Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган; 46 бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: 47 «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?» 48 І повелів, щоб їх христили во ім’я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.

1 Апостоли і брати, які були в Юдеї, довідалися, що й погани прийняли слово Боже. 2 А як Петро прийшов в Єрусалим, обрізані накинулись на нього: 3 «Чого, – мовляв, – увійшов єси до необрізаних і їв з ними?» 4 Отут Петро й почав їм викладати за порядком усю справу: 5 «Я, – каже, – був у місті Яффі й молився, і бачив у захваті видіння: якась річ спускалася, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, -сходила з неба й наблизилась аж до мене. 6 Приглянувсь я пильно до неї і спостеріг та й побачив чотироногих землі, звірів і плазунів, і птиць небесних. 7 Почув я і голос, що говорив до мене: Встань, Петре, заколи і їж! 8 Та я озвався: Ніколи, Господи, ніколи бо ніщо погане або нечисте не входило в мої уста. 9 І вдруге голос мені відповів з неба: Що Бог очистив, ти не погань. – 10 Це сталося тричі і знову все було взяте на небо.

 

Євангеліє. – Йо. 30 зач.; 8, 21-30.

21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» 22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» 23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я – згори. Ви з цього світу, я – не з цього світу. 24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я – Сущий, помрете у ваших гріхах.» 25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. 26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» 27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. 28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, 29. і що той, хто послав мене, – зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» 30 І коли говорив так, численні увірували в нього.

Ап. – Апостол. – 1 Пт. 63 зач.; 5, 6-14.

6 Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно. 7 Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас. 8 Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9 Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10 А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11 Йому слава й сила по віки вічні! Амінь. 12 Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте. 13 Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син. 14 Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!

Євангеліє. – Мр. 23 зач.; 6, 7-13.

7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, – ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; 9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі. 10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. 11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов – на свідоцтво їм. 12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння, 13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.

 

Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл.: ап., І нині: богород. за гласом тропаря ап. Сідальні ап., Сл., І нині: свята. Полієлей з Величанням, сідал. ап. Сл., І нині: свята. Степенна 4-го гл.: «Від юності моєї». «Воскресіння Христове» (3). Пс. 50. Єв. – Лк. 50 зач.; 10, 1-15. Канон свята і ап. Катавасія “Воскресіння день”. По 3-ій – конд.-ікос свята і сідал. ап., Сл., І нині: сідал. свята. По 6-ій – конд.-ікос ап., по 9-ій – світильний ап., Сл., І нині: світильний свята. Хвалитних стихир 6: 3 свята і 3 ап., Сл.: ап., І нині: свята. Після Вел. славосл. тропар ап., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з помин. свята і ап.

Часи: на всіх тропар свята, Сл.: ап. Кондаки: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му — ап.

Літургія: антифони воскресні. Тропар свята і ап., Сл.: кондак ап., І нині: кондак Пасхи. Ряд.: Ап. – Ді. 27 зач.; 10, 44-11, 10. Єв. – Йо. 30 зач.; 8, 21-30.Ап. – Ап. – 1 Пт. 63 зач.; 5, 6-14. Єв. – Мр. 23 зач.; 6, 7-13. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний «Тіло Христове прийміть» і ап.

Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 мчц., Сл.: мчц., І нині: догмат 3-го гласу. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар мчц., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з помин. мчц.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 4-го тижня

Йо. 8, 12–20: «Ані Мене не знаєте, ані Отця Мого».

Наші знання про Бога частіше обмежуються знанням молитов, правд віри, Божих Заповідей, Євангелія, церковних традицій, обрядів, історії Церкви. Кожен щось знає з того або і все перелічене, але, як кажуть Святі Отці, знати про Бога і знати Бога – різні речі.

Пізнання Бога ми здобуваємо особисто, не через вивчення чогось. Через нашу молитву: особисту, спільну, через Святі Тайни, через читання Божественного Писання та інше. І це є дуже важливо, тому що лише знаючи Бога особисто ми можемо це оповісти комусь іншому. Бо коли ми не знаємо Бога з власного досвіду, то ніколи не можемо говорити про нього правдиво.

Один з професорів філософії казав, що тепер дуже багато є докторів філософії, багато професорів філософії, але мало філософів.  І так тепер ми: багато знаємо про Бога, але чи ми знаємо самого нашого Бога?

Ді. 10, 44–11, 10

«Що Бог очистив, ти не погань»

Бог в одному реченні відкриває для нас усю Свою любов до нас, любов Творця до Свого творіння. Він так полюбив нас, що очистив нас кров’ю Свого Сина. Якби ми більше про це роздумували,  то менше грішили б, бо розуміли би, що вже не належимо самі собі.

Людському розумові непросто сприйняти цю істину, але для Бога кожна особа є важлива, бо за кожного з нас Ісус віддав своє життя. Жоден гріх не може занечистити людину, перекреслити цінності і важливості людини в Божих очах, жодне зло не може перекреслити нам можливості до навернення. Тому не зважаймо на те, яким було наше попереднє життя, каймося за кожен гріх, щоб наше майбутнє було з Богом. Господь нас очистив до життя досконалого, праведного і святого, але чи цього ми прагнемо і хочемо.

+Венедикт