7 (24) травня, четвер.+ Св. мч. Сави Стратилата.

Апостол. – Ді. 26 зач.; 10, 34-43.

34 Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу, 35 а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний. 36 Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх. 37 Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан: 38 про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним. 39 І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили. 40 Того Бог на третій день воскресив і дав йому з’явитись, 41 не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих. 42 І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих. 43 Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує відпущення гріхів.»

Євангеліє. – Йо. 29 зач.; 8, 12-20.

12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» 13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе – неправдиве твоє свідоцтво.» 14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. 15 Ви судите за тілом – я не суджу нікого. 16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. 17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей – правдиве. 18 Я свідчу про себе самого, – й Отець, який послав мене, про мене свідчить.» 19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.» 20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.

Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: мч., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і мч. По 9-ій пісні – світильний мч. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. мч.

Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – Сл: тропар мч. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – мч.

Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 26 зач.; 10, 34-43. Єв. – Йо. 29 зач.; 8, 12-20. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.

Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир: 3 свята, 5 ап., Сл.: ап., І нині: свята. Прокімен дня. Три читання ап.: Як. 1, 1-12, Як. 1, 13-27, Як. 2, 1 -13. Стиховня ап, Сл.: ап., І нині: свята. По «Отче наш» тропар ап., Сл., І нині: неділ. богород. за гласом тропаря ап. Відпуст великий. з помин. свята і ап.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 4-го тижня

Йо. 7,14–30: «Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає».

Зазвичай ми приймаємо ті чи інші рішення в нашому житті в результаті свого людського досвіду, людського розуміння. Кожен живе так, а не інакше, залежно від того, які мав чи має пережиття, вишкіл, розуміння ситуації. Саме тому між нами багато конфліктів, непорозумінь, бо кожен бачить ті чи інші життєві ситуації по-своєму.

Що ближче ми будемо наближатися до Бога, то легше між нами будуть зникати непорозуміння, то об’єктивніше будемо підходити до тих чи інших ситуацій і швидше приймати адекватні рішення. Бо лише у Господі ми пізнаємо все в повноті.

У світлі Божої правди ми пізнаємо, як ми маємо ставитись до інших. І з цього випливає дуже важлива річ. Духовне життя не є щось таке, що ми ведемо собі приватно,  духовне життя – це фундамент для всього іншого. Як каже св. Августин: «Коли Бог є на першому місці, то все на відповідних місцях». Коли я з Господом полагодив стосунки, то все інше в моїх стосунках з ближніми, в моїй праці, в моєму бізнесі все зумію полагодити. Будьмо свідомі, що час, відведений на Бога, молитва, сповідь чи Святе Причастя принесуть сторицею плоди в усіх аспектах нашого людського життя.

Ді. 10, 34–43

«Господь не дивиться на особу»

Господь не дивиться на нас через призму наших гріхів, чи через призму наших здобутків. Це ми одних людей любимо, бо вони нам приносять якусь користь чи взаємну любов, інших не любимо, бо вони нам роблять кривду. Бога ми не можемо детермінувати, поставити в рамки і примусити за свої чесноти любити, а за гріхи не любити. Для Бога ми завжди цінні.

Немає різниці, якими ми були чи якими ми будемо завтра. Бог віддав за нас життя, каже Святе Писання, коли ми були ще грішними. Тому Бог дивиться на кожну людину через призму її цінності в Його очах.Відтак кожного Він створив і кожен з нас є важливий, цінний і потрібний для Господа, люблений, і про це ніколи не маємо забувати.

+Венедикт