3 (20)травня, Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого. Глас 3. Єв. 4.
Апостол. – Ді. 22 зач.; 9, 32-42.
32 І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33 Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. 34 Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. 35 І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. 36 Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37 І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. 38 А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» 39 Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. 40 Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. 41 Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42 Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.
Євангеліє. – Йо. 5, 1 -15.
1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. 2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. 3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: 4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. 5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. 6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» 7 «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» 8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» 9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день – субота. 10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» 11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, хто мене оздоровив.» 12 Спитали його: «Хто він – той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» 13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. 14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» 15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, – Ісус.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар “Благообразний” та “Коли зійшов Ти”, Сл.: тр. прп., І нині: «Мироносицям-жінкам», катизми черг., 1-й сідал. Октоїха; 2-й сідал. свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канонів 2: свята і прп. Катавасія по 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій – ірмос канону прп. По 3-ій – конд.-ікос і сідал. прп., по 6-ій – конд.-ікос свята, по 9-ій – світил. прп. (2), Сл., І нині: світил. свята. Хвалитні і Стиховня свята. По “Отче наш”: тропарі співаються так, як по “Бог Господь”.
Часи: на 1-му: тропар “Благообразний”, кондак свята; на 3-му: тропар “Коли зійшов Ти” і Сл.: тропар прп., кондак прп.; на 6-му: тропар і кондак свята; на 9-му: тропар “Благообразний” і Сл.: тропар прп., кондак прп. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав».
Літургія: антифони воскресні. Тропар “Благообразний”, “Коли зійшов Ти” та “Ангел при гробі”, Сл.: кондак свята, І нині: кондак Пасхи. Прокімен, алилуя свята. Ап. – Ді. 22 зач.; 9, 32-42. Єв. – Йо. 5, 1-15. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний «Тіло Христове прийміть».
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 7 воскресних 3-го гласу і 3 неділі Розслабленого (далі свята), Сл: свята, І нині: догмат 3-го гласу. Прокімен дня. На стиховні: 1-ша стихира воскресна 3-го гласу, а відтак стихири Пасхи, Сл: свята, І нині: «Воскресіння день». По “Отче наш”: тропар воскрес., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря. Відпуст Пасхи (без хреста).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя Розслабленого
Йо. 5, 1–15: «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль».
Бачимо, що в Христі Бог «показує» себе людям. Та виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, в конкретній потребі.
Так і сьогоднішній випадок – Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який 38 років був хворий. Це була купіль, в якій люди зцілювались. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що усі 38 років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, то б перейнявся його потребою!
Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе – скільки є людей, які роками чекають на допомогу… Багатьом з них ми могли б допомогти. Відкриймо свої очі широко, щоб побачити цих людей, які очікують нашої допомоги не місяцями, а роками!
Ді. 9, 32–42
«Петро став на коліна й почав молитися»
Коли читаємо про Ісусових учнів і апостолів, маємо запитати себе, чому ми не діємо в такому авторитеті, як діяли вони. Чому не робимо чудес, не проповідуємо так, щоб народи наверталися… Хибно було б думати, що ці люди були незвичайними чи Бог зараз не дає нам того авторитету діяти в Його Ім’я, як давав колись своїм першим послідовникам.
Якщо їх щось і вирізняло, то це те, що вони, маючи досвід Бога, могли з такою довірою до Нього звертатись, що Бог творив чергові чудеса. А Бог, який був тоді, тепер той самий. Чому ж Бог не робить тепер чудес? Хіба тому, що не може? Хіба тому, що дари Святого Духа зараз не потрібні в житті християнської спільноти?
Якщо знаємо, що Бог Той самий, що був, значить проблема в нас, найімовірніше – в нашій довірі до Нього. А наша довіра зростає тоді, коли ми щораз більше на Нього уповаємо і маємо внаслідок цього плоди. Це немов би замкнене коло, якщо ми більше довіряємо Богові, то маємо більше плодів, а внаслідок цього зростає і наша віра. Тож все більше пробуймо покладатись на Бога, а Бог, як робив чудеса, про які читаємо на сторінках Євангелія, а не раз були і в нашому житті, готовий ще не мало зробити чудес.
+Венедикт