25 (12) квітня, субота. +Прп. і ісп. Василія, єп. Парійського.
Апостол. – Ді. 15 зач.; 5, 21-33.
21 Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в’язницю привести їх. 22 Та як слуги прибули, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшися, оповіли: 23 «В’язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.» 24 Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися. 25 Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у храмі і народ навчають.» 26 Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням. 27 Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх: 28. «Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім’ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!» 29. Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей! 30 Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. 31 Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. 32 І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.» 33 Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
Євангеліє. – Йо. 19 зач.; 6, 14-27.
14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.» 15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, – і віддалився сам-один на гору знов. 16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя 17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них. 18 І схвилювалося море від великого вітровію. 19 Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать – Ісус іде морем, до човна зближається, – та й налякались. 20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!» 21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували. 22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі. 23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку. 24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. 25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?» 26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися. 27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл.: прп., І нині: свята. Сідальні свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канон свята і прп. По 9-ій пісні – світильний прп. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: свята.
Часи: на всіх тропар свята, Сл.: на 3-му та 9-му – тропар прп. Кондаки: на 1-му та 6-му – свята; на 3-му та 9-му – прп.
Літургія: антифони воскресні. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята. Ап. – Ді. 15 зач.; 5, 21-33. Єв. – Йо. 19 зач.; 6, 14-27. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний свята.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 4 воскрес., і 6 Мироносиць (далі свята), Сл.: свята, І нині: догмат 2-го гласу. Прокімен дня. На стиховні: 1-а стихира воскресна 2-го гласу, а відтак стихири Пасхи, Сл.: свята, І нині: “Воскресіння день”. По “Отче наш”: тропар воскрес. 2-го гласу, Сл.: “Благообразний Йосиф”, І нині: ”Ангел при гробі”. Відпуст Пасхи (без хреста).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Субота 2-го тижня
Йо. 6, 14–27: «Це – Я, не лякайтесь!»
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про те, як апостоли пливли в човні серед неспокою природних сил, розбурханого моря і сильного вітру, і мали острах і пережиття. У в такій ситуації до них приходить Христос. Яка це гарна наука для нас! У нашому житті ми також маємо різні неспокої, різні проблеми, труднощі, бурі. Вважливо пам’ятати, що за цими бурями, за всім стоїть Бог.
Важливо побачити Бога, зустрітися з Ним, стишитися. Ми кажемо на Літургії: «В мирі Господеві помолімся!». Якщо зуміємо у мирі поглянути на все, що нас оточує, то зуміємо побачити і зустрітися з Богом. Бо в кожній бурі, в кожній біді, в кожній трудності приходить до нас Христос і так само промовляє до кожного з нас: «Не бійтеся!»
Ді. 5, 21–33
«Вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати»
Годі сказати чому, але в Церкві склалось таке розуміння, що навчати про Бога, говорити про Бога – це завдання і покликання лише священиків. Це, звичайно, неправда. Завдання говорити про Бога є покликанням кожного з нас, кожного, хто називається християнином. Християнин – це той, хто для себе відкрив, що Господь є важливим і цінним в його житті, і він завжди цією Доброю Новиною хоче ділитись з іншими.
Проповідувати про Бога може бути нелегко тоді, коли ми не віримо в те, що Бог нам відкрив цю Добру Новину, що вона є добра і радісна для нас особисто. Якщо я в цьому переконаний, цим живу, я неминуче прагну і бажаю ділитись цим з іншим, проповідувати іншим. І це є криза нашого проповідування: нам нема що сказати, бо ми глибоко самі цього не досвідчили і не пережили. Тому, коли ми боїмось проповідувати, перегляньмо своє життя, свої стосунки з Богом, можливо, найперше нам треба самим Його запізнати!
+Венедикт