19 (6) квітень, Неділя., Неділя 2-га після Пасхи. Томина. Антипасха. Єв. 1.

+ Св. Євтихія, архиєп. Царгородського. + Переставлення св. Методія, учителя слов’янського.

Апостол Ді. 5, 12–20

12 Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13 і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14 Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15 так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала. 16 Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували. 17 Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18 наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19 Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20 «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»

Євангеліє Йо. 20, 19–31

19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» 20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. 21 І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» 22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! 23 Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.» 24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. 25 Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, – не повірю!» 26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, – а двері були замкнені! – стає посередині та й каже: «Мир вам!» 27 А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!» 28. І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!» 29. І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» 30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. 31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в його ім’я.

Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл., І нині: свята. Сідальні свята. Полієлей, Величання і сідал. свята. Степенна, глас 4: “Від юності”. Прокімен свята, Єв. Мт. 116; 28, 16-20. “Воскресіння Христове” (3), Пс. 50, стихира воскресна. Канон свята, катавасія  – ірмоси Пасхи. По 3-ій – іпакой свята, по 6-ій – конд.-ікос свята. Немає “Чеснішу”, а відразу ірмос 9-ої пісні. По 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3). світил. свята (2), Сл., І нині: світильний свята. Хвалитніх стихир 4 свята, Сл.: свята, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар свята. По відпусті: Сл., І нині: стихира євангел.

Часи: на всіх тропар і кондак свята.

Літургія: антифони недільні. Тропар свята Сл., І нині: кондак свята. Прокімен і алилуя свята. Ап. Ді. зач. 14; 5, 12-20; Єв. Ів. зач. 65; 20, 19-31. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний свята.

Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 прп., Сл.: прп., І нині: свята. Вхід.  По “Світло тихе” вел. прокімен “Хто Бог великий”. Стиховня свята, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тр. прп., Сл., І нині: тр. свята. Відпуст великий.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Томина Провідна неділя

Євангеліє

Йо. 20, 19–31: «Господь мій і Бог мій!»

Коли ми чуємо це Євангеліє про Тому, то в нас одразу, майже автоматично, з’являється свого роду осудження Томи. Навіть маємо певний «титул», яким його називаємо – Невіруючий Тома. Однак питання не в тому, чи Тома був віруючий чи не віруючий – це був лише один момент його життя. В інший момент він визнає свого Спасителя Господом і Богом. Але ця ситуація показує, що Тома в своїй поставі перед Богом був правдивий. Коли він в силу свого розуміння, в силу ситуації, в якій опинився, бо не був з апостолами, то сумнівався і висловив те, що мав на серці. І саме ця правдивість була важлива.

Господь очікує від нас, щоб ми не грали роль. Адже Тома міг легко погодитись з тим, що сказали апостоли, прийняти їхню думку, але він не побоявся сказати те, що насправді він думав.

Це дуже важливо для нас – не грати роль! Висловлювати Богові те, що ми переживаємо. Саме тоді Бог явить нам те, що потрібне, аби ми могли сказати, як Тома:  «Господь мій і Бог мій!» Ці слова виявляють, що Тома носив в собі віру в те, ким є Христос – Господом і Богом. Тому не біймося жити в правді! Бог  хоче, щоб ми жили в правді, бо лише тоді Він може прийти до нас і промовити!

Апостол

Ді. 5, 12–20

«Усі вони перебували  однодушно»

Коли придивитися до нашого життя, бачимо, як часто бракує нам цієї однодушності, однодумності. Щоб бути однодумцями з іншими, треба вміти визнавати чиюсь правоту і свої помилки. А як часто ми претендуємо на те, що наша думка правильна, не слухаючи іншого? Однак маємо розуміти, що будь-яка думка завжди є суб’єктивна, така, що зазнала впливу обставин, виховання, темпераменту….

Щоб пізнавати правду, щоб бачити щось об’єктивне, дуже важливо дивитись з різних сторін, з різних позицій, з різних середовищ. І саме це завжди збагачує нас, чийсь погляд, чийсь підхід чи розуміння. Тому не біймося інших позицій, інших думок, інших переконань. Вони дають нам побачити ситуацію чіткіше, доповнити своє розуміння того, що відбувається. І в цьому полягає однодушність. Не у тому, що всі починають думати однаково, а в тому, що єдність урізноманітнює. Коли ми сприймаємо одні одних, то все більше доходимо до цієї правди, якою є Господь. І в цій Божій правді всі ми стаємо однодумні, однодушні та єдині!

+Венедикт