18 (5) квітень, Світла субота.
+ Свв. мчч. Теодула і Агатопода, і тих, що з ними.
Апостол Ді. зач. 8; 3, 11-16
11 Тому ж, що він тримався Петра й Йоана, увесь народ, здивований, прибіг до них у притвор, званий Соломоновим. 12 Побачивши це Петро, промовив до народу: «Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього? Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить? 13 Бог Авраама, Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив слугу свого Ісуса, що його ви видали й відреклися перед Пилатом, коли цей присудив його пустити; 14 ви ж Святого і Праведного зреклися і просили, щоб вам помилувано чоловіка душогубця, 15 а Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки. 16 І через віру в його ім’я – оцього, що ви бачите й знаєте, його ім’я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами.
Євангеліє Ів. зач. 11; 3, 22-33
22 Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив. 23 А й Йоан христив – в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися. 24 Ще бо Йоана не посаджено у в’язницю. 25 Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм – про очищення. 26 Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, – он він христить, та й усі до нього йдуть.» 27 Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. 28 Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього. 29. У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! 30 Йому треба рости, мені ж маліти. 31 Хто з висоти приходить, той – над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить – над усіма той. 32 Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги. 33 Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.
Утреня: все, як у неділю Пасхи. Канон Пасхи буде з малими єктеніями лише по 3-ій, 6-ій та 9-ій піснях. на Хвалитніх: 4 неділ. стихири гл. 8 та стихири Пасхи. Пасхальний відпуст.
Часи Пасхальні, лише 9 час буде за звичним уставом і на ньому співаємо тропар гл. 8, «З висоти зійшов Ти, Милосердний» і кондак Пасхи «Хоч і у гріб».
Літургія: все згідно з уставом, однак, після заамвонної молитви, священик, вийшовши перед тетрапод, читає молитву на роздрібнення Артоса. Потім Артос забирає до захристії, а в неділю ап. Томи, після заамвонної молитви, роздає вірним. Ап. Ді. зач. 8; 3, 11-16; Єв. Ів. зач. 11; 3, 22-33.
На вечірні виголос: “Слава святій”, “Христос воскрес” (3). “Прийдіте, поклонімося” (3). Пс. 103. “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир свята, Сл., І нині: свята. Прокімен дня. Читань немає. Литія свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар “Хоч запечатаний був гріб” (3). «Будь ім’я Господнє», Пс. 33 і великий святковий відпуст.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Світла субота
Євангеліє
Йо. 3, 22–33: «Йому треба рости, мені ж – маліти».
Слова Йоана Предтечі вказують на його місію: він готував нарід до приходу Месії. Йоан був правдивим пророком – він не допускав, щоб людська увага зосереджувалась на ньому, всім своїм буттям він вказував на Особу Господа, робив усе, щоб якомога більше людей Його впізнали.
Подібно і в нашому житті: кожен з нас має якісь свої плани, прагнення, думки, наміри. Важливо не те, чи вони здійснюються, а те – чи вони співзвучні з Божою волею щодо нашого життя. Тому, окрім того, що ми маємо право мати свою думку, мусимо ще й завжди питати Бога: «Яка Твоя воля?» А Божа воля остаточно – це не те, що Бог просто хоче, а те, що Бог в Своїй Божественній любові приготував для нас, і це – для нас найкраще.
Хай нашою життєвою позицією буде позиція Йоана: «Йому треба рости, мені ж – маліти», щоб ми щораз більше жили не своїми ідеями чи планами, а пробували пізнавати цю Божу волю, що остаточно є найбільшим добром і найбільшою радістю для нас!
Апостол
Ді 3, 11–16 «Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить?»
Ми часом захоплюємося іншими особами, їхнім життям чи їхніми вчинками, здібностями, але маємо повсякчас не забувати, що якою б людина не була обдарованою, є хтось, Хто її обдарував, Хтось дав їй ці таланти.
Так само і ми, які б не мали обдарування, досягнення, позитивні риси, але все це ми від Когось отримали. Тож погляньмо, який добрий Бог, які щедрі дари нам дав!
+Венедикт