14 (1) квітня, Світлий вівторок.
Апостол Ді. 4 зач.; 2, 14-21
14 Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: 15 Люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. 16 Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: 17 – І буде останніми днями, – каже Бог, – я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. 18 І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати. 19 І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму. 20 Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний. 21 А кожний, хто призве ім’я Господнє, той спасеться.
Євангеліє Лк. 113 зач.; 24, 12-35.
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. 13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. 17 Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. 18 Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” 19 І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – 20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. 21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. 24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” 25 А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! 26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: 32 І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” 33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34 які їм сказали: “Христос справді воскрес і з’явився Симонові.” 35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Утреня: священик одягається в усі світлі ризи, кадить згідно з уставом і виголошує: “Слава святій…” Все інше, як у неділю Пасхи; канон Пасхи буде з малими єктеніями по 3-ій, 6-ій та 9-ій піснях. На Хвалитних: 4 неділ. стихири 3-го гласу та стихири Пасхи. Далі все, як у неділю Пасхи.
Часи Пасхальні.
Літургія: все – як у неділю Пасхи. Прокімен: “Величає душа моя”. Ап. – Ді. 4 зач.; 2, 14-21. Єв. – Лк. 113 зач.; 24, 12-35.
Вечірня: по “Благословенний Бог наш” – “Христос воскрес” (3) із стихами як на Пасхальній Утрені. Мирна єктенія. На “Господи, візвав я” 6 стихир неділ. 4 гл., Сл.: 7-ма, І нині: догмат 4-го гласу. Прокімен великий, г. 8: “Гласом моїм до Господа”. Стиховня –“Твоєю страстю” і стихири Пасхи.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Світлий вівторок
Лк. 24, 12–25: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас..?»
Бачимо, що подія Воскресіння так вплинула на всіх, що вони були приголомшені та повністю перейнялися нею. Двоє учеників, які йшли до Емаусу і так емоційно про розмовляли – що ж сталось? Їхні емоції настільки «затуляли» їм очі, що вони не зуміли впізнати Христа, Який прийшов до них.
Як це подібно до кожного з нас! Часто станеться якась подія в нашому житті, якась ситуація в Церкві, в суспільстві, тоді ми починаємо говорити: «Чи ти бачив, як то було, як то сталось, як він сказав, як він повівся?» Як емоційно ми це переживаємо! Саме тому ми не готові побачити Господа, який стоїть за тим. Дуже важливо придивитися і запитати себе: «Що цією подією, цією ситуацією Бог хотів до мене сказати?»Бо ж Бог промовляє до нас кожною ситуацією і кожною подією в нашому житті. Спробуймо відкинути свої емоції і вслухатись, що Бог говорить нам через це?
Апостол
Ді. 2, 14–21
«Я виллю мого Духа на всяке тіло»
Життєві обставини показують, що ми в одних ситуаціях можемо дати собі раду, в інших не можемо. В одних ситуаціях тримаємо себе в руках, а в інших безпомічно падаємо. Бачимо скільки разів ми робили різні постанови, наміри щось змінити, досягнути, але бачимо, як нам це не є легко. А все тому, що часто ми уповаємо лише на себе і на свої сили і не розуміємо, що «без Бога ні до порога».
Без Божої помочі, без сповнення силою Духа Святого не можемо творити щось добре, щось божественне. Тому завжди звертаймось до Господа, щоб давав нам Духа, молімося, щоб сповняв нас Духом Святим. І тоді в Бозі нічого не є неможливим. Дух Святий сповнює людину силою і міццю до великих речей, які на перший погляд здавалися б неможливими.
+Венедикт