13 (31) квітня, Понеділок., Світлий понеділок.
Великодній тиждень. Тиждень загальниці.
+ Прп. Іпатія, єп. Гангренського.
Апостол Ді. зач. 2; 1, 12-17, 21-26
12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами. 15 І ставши тими днями Петро серед братів, – зібралось їх разом яких 120, – промовив: 16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.
21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» 23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. 26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Євангеліє Ів. зач. 2; 1, 18-28.
18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив. 19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму євреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» 20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.» 21 То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», мовив він. «Пророк ти?» – «Ні», відказав він. 22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» 23 Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.» 24 Були ж посланці з фарисеїв. 25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» 26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; 27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» 28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.
Утреня: священик одягається в усі світлі ризи, кадить згідно з уставом і виголошує: “Слава святій…” Все інше, як у неділю Пасхи; канон Пасхи буде з малими єктеніями по 3-ій, 6-ій та 9-ій піснях. На Хвалитніх: 4 неділ. стихири гл. 2 та стихири Пасхи. Далі все, як у неділю Пасхи.
Часи Пасхальні.
Літургія: все – як у день Воскресіння. Прокімен, г. 8: “На всю землю”. Ап. Ді. зач. 2; 1, 12-17, 21-26; Єв. Ів. зач. 2; 1, 18-28.
Вечірня: по “Благословенний Бог наш” – “Христос воскрес” (3) із стихами як на Пасхальній Утрені. Мирна єктенія. На “Господи, візвав я” – 6 неділ. стихир 3-го гласу, Сл.: 7-ма стихира, І нині: догмат 3 гл. Великий прокімен “Бог наш на небі”. На стиховні – (г. 3) “Твоєю страстю” і стихири Пасхи.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок Світлого тижня
Євангеліє
Йо. 1, 18–28: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив».
Напевне, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю революційну подію, яка сталася в особі Христа: Бог являє себе людям. І прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і буде в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з Ним.
В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер є. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, вказує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом. І ми, як християни, мусимо бути свідомі, що нам Бог подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі!
Апостол
Ді. 1, 12–17, 21–26
«Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві»
Читаючи Євангелію і твори Отців, Катехизм, ми для себе відкрили багато про Бога і це є дуже важливо для нас. Але дуже важливо не тільки знати про Бога, але самому пізнавати Бога. А це відбувається лише в нашій молитві.
Святе Євангеліє, твори Отців чи Катехизм це розповідь когось про Господа, це їхній досвід Бога, який вони передають. Молитва – це місце, де ми самі з Богом зустрічаємось, де ми здобуваємо свій досвід Господа. Якщо молитва стоїть на гідному місці, цей досвід Бога ми будемо мати. Якщо ми занедбуємо молитву, скільки книжок ми б не читали, скільки не чули б лекцій на богословські тематики, але ми будемо лише знати про Бога, але не будемо знати Його особисто.
+Венедикт