12 (30) квітня, Неділя
+ НЕДІЛЯ ПАСХИ. ВОСКРЕСЕННЯ ХРИСТОВЕ. ВЕЛИКДЕНЬ.
Апостол. – Ді. 1 зач.; 1-8.
1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. 3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. 4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; 5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. 6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» 7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. 8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»
Євангеліє. – Йо. 1 зач.; 1, 1-17
1 Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. 2 З Богом було воно споконвіку. 3 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. 4 У ньому було життя, і життя було – світло людей. 5 І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. 6 Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. 7 Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. 8 Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. 9 Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. 10 Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. 11 Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. 12 Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; 13 які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. 14 І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. 15 Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» 16 Від його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать. 17 Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.
Надгробне: священик, одягнений в епітрахиль і фелон багряної барви, творить малий поклін перед престолом, відсуває катапетасму, відкриває св. двері та виходить перед Божий Гріб і виголошує: Благословенний Бог наш…, далі початок звичайний. Після “Прийдіте, поклонімся” – Пс. 50, Канон – Пісня 9, Святий Боже, і по “Отче наш” тропар “Коли зійшов Ти до смерти.” Єктенія усильного благання, відпуст. По відпусті тропар “Благообразний Йосиф” (3) з поклонами.
Після тропаря священик бере Плащаницю на плечі й кладе на престол, де вона перебуває протягом Світлої седмиці. А від неділі ап. Томи, ставиться над горним сідалищем або за св. престолом. В деяких церквах є звичай залишати Плащаницю на престолі до Вознесіння.
Пасхальна Утреня: коли Плащаницю взято з Божого Гробу на престіл, священик одягається у всі найсвітліші ризи. В той час у храмі формується похід: попереду хрестоносець, ікона Воскресіння, хоругви, братство, хор. Два старші брати несуть Євангеліє.
Прийшовши перед престіл, священик, поклонившись, бере святий хрест та кадильницю і виходить св. дверима; священик починає співати: (г. 6) ”Воскресіння Твоє, Христе Спасе…”, вірні підхоплюють, а в храмі засвічується все світло і дзвонять в усі дзвони. Похід виходить з церкви і повертає праворуч. Обійшовши церкву тричі (або один раз), священик, тримаючи лівою рукою хрест, а правою кадильницю, кадить тричі церковні двері й виголошує: “Слава святій…” Тоді віддає кадильницю і співає тропар “Христос воскрес”. Вірні повторюють, а тоді священик до половини, а вірні закінчують. Священик виголошує стихи: «Хай воскресне Бог», а вірні після кожного повторюють тропар “Христос воскрес”. По закінченні священик тричі стукає хрестом у двері і, відчинивши їх, входить до церкви, йде через св. двері до престолу та виголошує Мирну єктенію. Далі Пасхальна утреня по чину.
Під час співу Стихир Пасхи предстоятель, тримаючи святий хрест, стає перед іконостасом, а інші служителі, тримаючи книгу святого Євангелія та ікону Воскресіння Христового, стають по його правиці. Вірні приступають, цілуючи ікону, Євангеліє і святий хрест, священики вітають їх словами: «Христос воскрес!», а люди відповідають: «Воістину воскрес!» Відтак і всі присутні в храмі радісно вітають один одного з цими словами.
Святі та дияконські двері залишаються відчиненими впродовж цілої Світлої седмиці.
Перший, третій, шостий та дев’ятий часи, а також Повечер’я та Північна від Світлої Неділі Пасхи до Світлої Суботи включно відправляються за особливим чином.
На Літургії замість Царю небесний, на проскомидії, на Літургії і де ще буде, відмовляємо Христос воскрес тричі до Вознесіння.
По виглосі Благословенне Царство співаємо Христос воскрес тричі, навпереміну зі священиком, як на початку Пасхальної утрені.
Антифони свята. Замість Трисвятого – “Ви, що в Христа хрестилися”. Прокімен і Алилуя свята. Ап. – Ді. 1 зач.; 1-8. Єв. – Йо. 1 зач.; 1, 1-17. Під час читання Євангелії після кожного стиха вдаряють в усі дзвони. Замість “Достойно” – “Ангел сповіщав”. Замість Благословен, хто йде і Ми виділи світло істинне, співаємо Христос воскрес один раз. Замість Нехай сповняться і Будь ім’я Господнє – Христос воскрес тричі. Так аж до віддання свята Пасхи.Причасний: Тіло Христове прийміте
Після заамвонної молитви (або по відпусті Літургії) відбувається благословення артоса.
Вечірня: священик вдягається в усі світлі ризи в неділю, понеділок та вівторок (в інші дні Світлого тижня можна брати тільки єпітрахиль та фелон), кадить згідно з уставом, і виголошує: “Благословенний Бог наш”. “Христос воскрес” (3) із стихами як на Пасхальній Утрені. Мирна єктенія. На “Господи, візвав я” – 6 неділ. стихир 2-го гласу, Сл.: 7-ма стихира, І нині: догмат 2-го гласу. Вхід з Євангелією – тільки в неділю, “Світло тихе”. Прокімен “Хто Бог великий”, відтак: “І щоб удостоїтися нам”. Єв. Ів. зач. 65; 20, 19-25. Сугуба єктенія, “Сподоби, Господи”, Прохальна єктенія. На Стиховні – одна стихира 2-го неділ. гласу, а після неї стихири Пасхи і пасхальний відпуст.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Воскресіння
У часі Воскресіння ми завершуємо спів воскресного тропаря словами: «… і нам дарував життя вічне!» Це слова, які ми повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше?
І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина того, що ми надто заглиблені у наших земних справах, проблемах, бажаннях, пошуках, здобутках… Що ми цілковито несвідомі того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає – життя вічне.
Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч з Богом, кожне Святе Причастя – це початок життя вічного, початок Божого Царства. І наш клопіт є в тому, що ми цього не переживаємо, цього не усвідомлюємо. Але якщо будемо цього свідомі, то не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства. Бож будемо спроможні ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже причащаємося цією вічністю, яка на нас чекає і якою Бог вже нас обдарував.
Апостол
Ді. 1, 1–8
«Будете моїми свідками»
Все, що стається в бутті людства, житті кожного з нас, стається тому, що Бог хоче добра кожній людині. Так і в події Воскресіння Бог хоче добра кожній людині, хоче, щоб ми стали учасниками життя вічного. Але Бог не тільки хоче, щоб ми були учасниками життя вічного, але, щоб були свідками цього життя для інших людей. Всі ми одні для одних маємо бути свідками Бога.
Кожен з нас час від часу переживає трудні хвилі, але одні одних маємо підтримувати і маємо вказувати шлях до Вічності. Наше покликання свідчити про Бога, про Воскреслого Христа для кожної людини, яку Бог посилає в життя кожного з нас.
+Венедикт