11 (26) березня, Середа. Св. Порфирія, єп. Газського.
Апостол Фл. 2, 5-11
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє Лк. 10, 38-42, 11, 27-28
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”
27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 6-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й Октоїха, 2-й і 3-ій Тріоді. Пс. 50 і канон. На 3-ій, 8-ій, та 9-ій піснях – канон свят. та два Тріоді. На інших – тільки канон свят. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідальний свят., по 6-ій – конд.-ікос свят. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава”, а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 18. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 Тріоді та 4 ісп., Сл.: ісп., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен: “Надіюся на ласку Божу”, читання: Бт. 7, 6-9; другий прокімен: “Коли Бог поверне”, читання: Прип. 9, 12-18. Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням Біблії
Середа третього тижня посту
Бут. 7, 6–9: «І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод».
Нам є добре знаною ця подія, коли праведник Ной входить в ковчег і зачиняються за ним двері. Знаємо, що сталося на землі після цього з усім живим, лише Божий люд і ті тварини, які були з ними, були врятовані в ковчезі.
Цим ковчегом для нас, християн, є Церква. Поки ми є в Церкві (бо якщо ми в Церкві, то ми з Богом), то ніякі води, ніякі шторми, ніякі бурі нам не є страшні. Якщо ж ми часто є без Бога, поза Його Церквою, то життєві ситуації, проблеми можуть не лише часами впливати на нас, а й задавати ритм нашого життя.
Тому ми мали б пильно плекати і пильнувати – наскільки ми є з Богом? Наскільки ми є з Церквою? Бо наскільки ми є з Богом і в Церкві – настільки ніхто і ніщо не зможе нам зашкодити в нашому житті.
+Венедикт