17 (4) лютого, Вівторок. Прп. Ісидора Пилусіотського. 

Апостол Юд. 77 зач.; 1, 1-10.

1 Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові: 2 хай милосердя, мир і любов вам примножиться! 3 Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4 Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа. 5 Я хочу нагадати вам, – хоч знаєте все, – що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували. 6 І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7 Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, – які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, – лежать як приклад, скарані вічним вогнем. 8 Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя. 9 І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», – 10 то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, -те їх погубляє.

Євангеліє Лк. 109 зач.; 22, 39-42; 45-23, 1.

39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40 Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.” 41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися: 42 “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”

45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46 І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!” 47: Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати. 48 А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?” 49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?” 50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51 Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його. 52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями! 53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.” 54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека. 55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!” 57 А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!” 58 Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, – каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!” 59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!” 60 Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень. 61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” 62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко. 63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися 64 і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?” 65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього. 66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій 67 і казали: “Коли ти – Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите; 68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте. 69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.” 70 А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.” 71 “Навіщо нам ще свідки”, – сказали ті, – “самі ми чули з уст його.”

1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: прп., І нині: тропар свята. Катизми черг., 1 сідальний свята, 2 сідальний тріоді. Пс. 50. Канон свята, прп. і тріоді. По 9-ій пісні – світильний прп., Сл., І нині: свята. Стиховня тріоді. Сл.: І нині: свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: свята. Відпуст з помин. свята і прп.

Часи: на всіх тропар свята; Сл.: на 3 та 9 – тропар прп. Кондаки: 1 та 6 – свята; 3 та 9 – прп.

Літургія: антифони повсякденні. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Юд. 77 зач.; 1, 1-10. Єв. – Лк. 109 зач.; 22, 39-42; 45-23, 1. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з приспівом. Відпуст з помин. свята і прп.

Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 мчц., Сл.: мчц., І нині: свята. Стиховня тріоді. Сл.: І нині: свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: свята. Сугуба єктенія і після неї творимо три доземних поклони без молитви Єфрема і відтак відпуст середній з помин. свята і мчц.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом