20 (7) січня, вівторок. + Собор. св. славного прор. Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана.

Апостол Євр. 333 зач.; 12, 25-26; 13, 22-25.

25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.
26 Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»
22 Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бож я коротко написав вам.
23 Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу.
24 Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії.
25 Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!

Євангеліє Мр. 43 зач.; 10, 2-12

2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку?
3 А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей?
4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.
5 То з-за серця вашого запеклого, – сказав Ісус їм, – написав він вам отой припис.
6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.
7 Ось чому чоловік покине свого батька – матір і пристане до жінки своєї,
8 й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише – одне тіло.
9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.
10 Удома ж учні знов його про те запитали.
11 А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, – чужоложить.

Утреня: по “Бог Господь”: тр. свята (2), Сл.: тр. Предтечі, І нині: тр. свята. Катизми черг., сідал. свята. Канон свята і Предтечі. Катавасія тільки по 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій піснях – ірмос канону Предтечі. По 3-ій – конд.-ікос свята і сідал. Предтечі. По 6-ій – конд.-ікос Предтечі. По 9-ій – світил. Предтечі, Сл., І нині: світил. свята. Хвалитних стихир 4, всі – свята, Слава: Предтечі, І нині: свята. По великім славослов’ї тр. Предтечі, Сл. І нині: тр. свята. Відпуст великий свята з поминанням Собору Предтечі.

Часи: на всіх тр. свята, також Сл.: Предтечі. Кондаки: 1 та 6 – свята; на 3 і 9 – Предтечі.

Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята. Тр. свята і Предтечі, Сл.: конд. Предтечі, І нині: конд. свята; прокімен, Апостол і Євангеліє: Ап. – Євр. 333 зач.; 12, 25-26; 13, 22-25. Єв. – Мр. 43 зач.; 10, 2-12. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з його приспівом. Причасний свята і Предтечі. Відпуст з помин. свята і Предтечі.

Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 прпп., 3 ісп. Сл.: прпп., І нині: свята. Стиховня свята, Сл. І нині: свята. По “Отче наш”: тропар прпп., Сл.: ісп., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свята, прпп. та ісп.

Роздуми владики Венедикта:

Євангеліє

Мр. 12, 18–27: «Він Бог не мертвих, а живих».

Кожен християнин старається молитися вранці та ввечері, ходити до храму Божого в неділі та свята, сповідатися, причащатися. Але разом з церковним життям, життям християнина часто в нас є ще інше життя – наша робота, друзі та інше. Часто ці два способи життя зовсім інакші, можливо, навіть протилежні. Немовби для нас Бог є в храмі чи на особистій молитві, а десь інде – в сім’ї, серед друзів, на роботі, в маршрутці – я про нього забуваю.

Але, як каже сьогодні Євангеліє: «Він Бог не мертвих, а живих». Коли ми віримо в Бога, то ця віра в має оживати повсякчас, в будь-яких обставинах нашого життя ми мали би засвідчувати, показувати, виявляти своє християнство, мали би чинити все по-християнськи. Наше християнство мало би всюди і повчякчас плодоносити.

Том сьогодні спитаймо себе: чи для нас Бог є лише Бог в храмі і на особистій молитві? Чи в кожну мить нашого життя про нас можуть сказати і по нас побачити, що ми християни і люди віри, для яких Бог завжди актуальний, важливий і живий?   

Апостол

1 Пт 3,10–22

«Хай ухиляється від зла і добро чинить»

У житті ми часто залежимо від різноманітних зовнішніх обставин. Часто бачимо, що не ми керуємо самі собою, але ті чи інші обставини мають на нас вплив. Поведінка людей часто є детермінована людьми і обставинами.

Але Господь вказує, щоб, незалежно від обставин і поведінки інших людей, ми завжди маємо уникали зла і чинили добро. Погодьмось, що ми часто себе виправдовуємо якраз посилаючись на обставини, що не могли зробити щось добре. Однак кожні обставини залишають нам можливість вибору.

Тож не шукаймо виправдань, але в кожних обставинах нашого життя уникаймо будь-якого зла і завжди чинімо добро!

+Венедикт