Неділя 27 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Еф.6, 10–17
10 Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили.
11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським.
12 Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах.
13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.
14 Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости
15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру.
16 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.
17 Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Роздуми владики Венедикта:Еф.6, 10–17 «Кріпіться в Господі та в могутності його сили»
Щодня ми опиняємось в ситуаціях, коли наша обмеженість стає нам очевидною. Ми є свідками своїх падінь, своїх невдалих рішень, бачимо наскільки ми не спроможні дати собі раду з простими життєвими задачами.
Часто така безвихідь пригноблює нас, ми розчаровуємось і опускаємо руки. Апостол Павло нам каже, щоб ми кріпились у Господі та в Його могутності. Кожного Бог провадить своїми шляхами. У когось дорога, на перший погляд, проста, а в когось вибоїста. Хтось може зберегти цю благодать через ціле своє життя, а хтось, як розбійник на хресті в останню мить покаятись.
Ми не знаємо, чому Бог допускає саме це, а не інакше у нашому житті, однак знаємо точно – ніщо з того, що відбувається, не відбувається даремно, все має Божу логіку, яка нам деколи стає зрозуміла лише пізніше. Тому будьмо витривалі в Господі, а Його план на наше життя є лише один, що б нас привести до небесного Царства!
Євангеліє дня. Лк.14, 16–24
16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
19 Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22 Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще.
23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Роздуми Венедикта:Лк.14, 16–24 «Багато бо покликаних, а мало вибраних».
Сьогоднішній уривок показує нам, що Бог всіх кличе йти за Ним. Слово «багато» означає – всі. Це дійсно так. Покажіть мені ту людину, яку би Бог не кликав, якої б не хотів бачити у Своєму Царстві! Бог кожну людину створив для вічності з Ним. А хто є вибрані? Це ті, які самі себе вибрали, бо вирішили відповісти на цей Божий поклик.
Бачимо у Євангелії, як усі ці троє осіб в різний спосіб відмовляються, або, радше, знаходять оправдання, чому вони не можуть прийти на цей бенкет, не можуть відповісти на запрошення.
Погляньмо на наше життя: з одного боку – ми свідомі того, як би ми мали жити, як нам треба чинити в певних обставинах, бо знаємо Божі Заповіді. А з іншого боку, що в нас виходить натомість? Бачимо, як ми відповідаємо на той Божий поклик. Ми завжди знаходимо причини, чому ми так не живемо, завжди знаходимо причини, чому так не чинимо.
Якщо хтось хоче оправдатися, то завжди шукає причини, а хто хоче відповісти на запрошення Бога, то завжди знайде можливість.